Архів новин

05.10.2017Міжпланетна станція New Horizons, яку після передачі наукових даних та фотографій Плутона і його супутників направили на зустріч з об’єктом 2014 MU69, повинна наблизитися до цього об’єкта поясу Койпера вже у січні 2019 року, здійснивши серію з 4-х циклів розгону і маневрів. Вже зараз вчені готуються до цієї зустрічі, вивчаючи 2014 MU69. Спостерігаючи за покриттям віддаленої на сотні світлових років зірки, астрономи на чолі з керівником місії New Horizons Аланом Стерном сподівалися отримати дані про розміри, хімічний склад та інші властивості небесного тіла, проте на жодному зі 100 000 знімків не вдалося знайти слідів потьмяніння зірки через 2014 MU69. Це означало що діаметр транснептунового об’єкта сягає лише 20 км, а не 40 км як припускалося раніше, а отже його поверхня мала б бути яскраво білою і добре відбивати світло, а не тьмяною і темно-червоною. Тому вчені припустили що 2014 MU69 насправді може бути двома карликовими планетами на кшталт Плутона і Харона, або ж скупченням астероїдів.
05.10.2017Завдяки комп’ютерному моделюванню, застосованому до отриманих космічним телескопом „Хаббл” збільшених гравітаційною лінзою зображень далекої галактики, астрономи змогли побачити області зореутворення у далекій дисковій галактиці на відстані 11 млрд світлових років, тобто вчені спостерігали якою була галактика всього лише через 2,7 млрд років після Великого Вибуху. Гравітація гігантського скупчення галактик між цією далекою галактикою і Землею спотворює світло від далекої галактики, витягаючи його в дугу та збільшуючи майже у 30 разів. Команда розробила спеціальний комп’ютерний код, що скасовує спотворення і дозволяє бачити галактику такою яка вона є за відсутності гравітаційної лінзи. Отриманий після обробки знімок демонструє два десятка новонароджених зірок, кожен з яких простягнувся на 200-300 світлових років. Це ставить під сумнів теорії, згідно яких зореутворюючі області в ранньому Всесвіті мають значно більші розміри — від 3000 світлових років.
05.10.2017Вчені з Единбурзького університету у Шотландії з’ясували що Марс непридатний для існування мікроорганізмів через наявність на поверхні перхлоратів — отруйних для живих організмів солей хлорної кислоти. Біологи вивчили вплив перхлоратів в характерних для марсіанського ґрунту концентраціях на бактерію Bacillus subtilis, яка часто зустрічається на космічних апаратах і є джерелом біологічного забруднення, виявивши що в поєднанні з ультрафіолетовим випромінюванням токсичність сполук збільшується, роблячи їх смертоносними для мікроорганізмів, внаслідок чого Bacillus subtilis гине за кілька хвилин. Інші ж речовини на поверхні Марса, такі як оксиди заліза і перекис водню, посилюють вплив перхлоратів, прискорюючи смерть бактерій в 10,8 разів.
05.10.2017Завдяки даним радарного дослідження Титана станцією Cassini вчені створили комп’ютерну модель, яка описує формування хвиль в озерах супутника Сатурна, визначивши що ці хвилі в озерах з рідкого метану і етану мають сягати 1 см у висоту та 20 см у довжину. Невеликі розміри хвиль мають полегшити пошуки життя за допомогою апаратів, що спускаються. За виключенням Землі, Титан є єдиним об’єктом у Сонячній системі, на поверхні якого є рідина з вуглеводнів.
05.10.2017Португальські та британські астрономи оцінили кількість коричневих карликів в Чумацькому Шляху. На підставі аналізу даних огляду Substellar Objects in Young Young Clusters (SONYC), зокрема населення зіркових кластерів NGC 1333 і RCW 38, та спостережень на Very Large Telescope, фахівці вважають що наша галактика містить від 25 млрд до 100 млрд субзірок.
05.10.2017Вперше в струмені з поверхні Енцелада була виявлена органічна молекула. Відкриття, зроблене доктором Емілі Драбек-Маундер з Кардіфського університету у Великобританії за допомогою наземного 30-метрового радіотелескопа IRAM в іспанських горах Сьєрра-Невада, може відіграти значну роль у пошуках інопланетного життя. Супутник Сатурна привернув увагу вчених після того як космічним апаратом Cassini були відкриті багаті водою струмені, що б’ють з ущелин поблизу південного полюса та живлять собою кільце E планети, а нещодавні дослідження виявили підвищену кількість метанолу навколо Енцелада, яка приблизно рівна кількості метанолу в океанах Землі. Проте матеріал, що вивергається з поверхні супутника, зазнає вторинної хімічної зміни вже в космосі, тому наявність у ньому метанолу не може розглядатися як ознака можливої присутності життя в підповерхневому океані Енцелада.
05.10.2017У CW Лева, розташованого на відстані 300 світлових років від нас червоного гіганта розміром близько 100 розмірів Сонця, що викидає значні кількості космічного пилу, з якого сформувалася хмара, що значно перевершує розміри всієї Сонячної системи, був виявлений червоний карлик. Відкриття зроблене за допомогою однометрового телескопа Туринської обсерваторії, у якій професор Річард Смарт з Університету Хартфордшира у Великобританії спостерігав слабкі, проте стійкі зміщення CW Лева. Доктор Алессандро Созетті, що є співробітником Туринської обсерваторії, провела дослідження, виявивши вихрову структуру у хмарі пилу навколо червоного гіганта, наявність якої може пояснюватися присутністю зірки-компаньйона, трохи менш масивнішого за Сонце, що обертається навколо великої зірки з періодом трохи більше 100 років.
05.10.2017Використовуючи дані огляду Sloan Digital Sky Survey, британські астрономи припустили що найшвидші світила Чумацького Шляху — зірки-мандрівники — потрапили в нашу галактику з сусідньої Великої Магелланової Хмари, причому раніше вони були частиною подвійних систем, інші компоненти яких вибухнули як наднові. Фахівці відзначають що більшість гіпершвидкісних зірок спостерігаються в сузір’ях Секстанта і Лева. Проведене моделювання показало що з Великої Магелланової Хмари було викинуто більше 10 000 зірок, половина з яких залишила або залишить Чумацький Шлях. Наразі в галактиці відомо близько 20 гіпершвидкісних зірок, а їх швидкість згідно результатів дослідження складається із швидкості Великої Магелланової Хмари та швидкості, якої вони набули після руйнування зірки-компаньйона.
05.10.2017Івонне Елсворт та її колеги з університету Бірмінгема у Великобританії виявили фундаментальні зміни в роботі магнітного поля всередині Сонця, яке породжує виникнення плям на поверхні і спалахів його активності. За минулий час цикл сонячної активності змінювався тричі, при цьому активність в період одного з них була нормальною, але в період двох інших виявилася занадто слабкою. Завдяки спостереженням за акустичними хвилями, що виникають у верхніх шарах Сонця, та їх розповсюдженням по надрах зірки, вчені виявили тенденцію до зменшення товщини шару, в якому відбувається зародження приповерхневих магнітних полів з початком кожного нового сонячного циклу, що також змінює поведінку плям на сонячній поверхні. Крім того, швидкість обертання сонячної поверхні сповільнилася в районі 60-ї паралелі північної і південної широти, де розташовані приполярні регіони зірки. Наразі астрономи не можуть з’ясувати причини таких змін та спрогнозувати поведінку зірки через 2 роки, коли розпочнеться наступний цикл сонячної активності, однак зменшення кількості плям на Сонці вказує на повторне падіння цих показників до рекордно малих значень. За словами Елсворт, збереження такої тенденції в новому циклі може призвести до Маундерівського мінімуму, коли в період з 1645 до 1715 року спостерігалося зменшення кількості сонячних плям, яке пов’язують з тривалими кліматичними похолоданнями.
05.10.2017Нові моделі потужних зіркових викидів показують що питання населеності екзопланети може виявитися значно складнішим ніж вважалося раніше. Розроблені для нашого Сонця моделі вчені з США та Великобританії застосували до більш холодних зірок, взявши за приклад V374 Пегаса, та показали що корональні викиди плазми і супроводжуючих її магнітних полів мають більш високий потенціал придушення магнітосфери планети, що обертається навколо такої зірки, ніж вважалося раніше. Згідно з цими результатами магнітне поле планети має бути у 10-1000 разів сильнішим щоб протистояти впливу корональних викидів.
05.10.2017Вперше комерційний вантажний космічний корабель здійснив вдалий повторний політ до МКС і назад. Ним виявився Dragon компанії SpaceX, який 3 липня після звільнення роботизованою рукою-маніпулятором МКС Canadarm-2 і 5,5 год польоту успішно приводнився у Тихому океані. Вперше цей же корабель здійснював подорож до МКС у 2014 році, доставивши на борт орбітальної лабораторії припаси, обладнання та інші речі для проведення наукових експериментів. Вдруге ж Dragon доставив 2700 кг вантажу і забрав зі станції більш ніж 1900 кг корисного вантажу, до складу якого поміж іншого входить експеримент з вивчення впливу мікрогравітації на серця мушок-дрозофіл, зразки матеріалу лабораторних мишей, на яких випробовувались ліки від остеопорозу, і есперимент з вивчення впливу мікрогравітації на ріст стовбурових клітин. Наразі Dragon є єдиним вантажним космічним кораблем, здатним повертатися на Землю з неушкодженим вантажем — його аналоги Cygnus компанії ATK і російський „Прогрес” розраховані на спалювання в атмосфері після повернення зі станції.
05.10.2017Вчені з Планетологічного інституту США і Каліфорнійського технологічного інституту припустили що майбутні людські поселення на супутнику Сатурна Титані зможуть отримувати енергію з наявних на космічному об’єкті метану і ацетилену. Майбутніх колонізаторів Титан приваблюватиме значною кількістю необхідних для життя речовин та товстою атмосферою. За оцінками дослідників, супутник містить в сотні разів більше вуглеводнів ніж запаси нафти і природного газу на Землі, тому спалювання метану і подальший електроліз води на водень і кисень може виявитися перспективнішим ніж видобування або транспортування із Землі радіоактивного палива для ядерних реакторів. Найбільш ефективним способом отримання енергії вчені називають гідрування ацетилену, що дозволить отримати 376 кДж/моль речовини енергії, при цьому ацетилен і водень вилучатимуться з атмосфери Титана. Також завдяки наявності вуглеводневих морів можливе будівництво гідроелектростанцій.
26.09.2017У Japan Aerospace Exploration Agency повідомляють що Японія планує відправити астронавтів на Місяць у 2030 році, приєднавшись до очолюваної NASA місії з будівництва в 2025 році космічної станції на орбіті природнього супутника Землі в рамках більш тривалої програми освоєння Марса. У JAXA сподіваються що внесок в цю місію і надання партнерам в розпорядження ряду японських технологій дозволить Японії отримати бажане місце на станції, яке може стати відправною точкою для майбутньої пілотованої місії до поверхні Місяця.
26.09.2017Джефф Бесядецький та Олівер Тупе в NASA розробили нове програмне забезпечення для ровера Curiosity, що називається контролем тяги (traction control). Воно регулює швидкість обертання коліс Curiosity в залежності від висоти нерівностей поверхні, на які він підіймається. Після 18 місяців тестування в Лабораторії реактивного руху (Jet Propulsion Laboratory, JPL) NASA це програмне забезпечення в березні було завантажено в бортовий комп’ютер ровера. Керівництво місії Mars Science Laboratory схвалило використання цієї програми 8 червня після завершення її множинних перевірок на Землі і Марсі. Використовуючи отримані в реальному часі дані, програма аналізує зміни в системі підвіски марсохода, визначаючи точки контакту кожного колеса з поверхнею, після чого розраховується необхідна для уникнення прослизання коліс швидкість. Також система контролю тяги зменшує шкоду, що наноситься колесам ровера в ситуації коли одне з коліс зависає у повітрі і вільно обертається — для цього програма змінює швидкість обертання інших коліс поки зависле колесо не почне торкатися поверхні.
26.09.2017Німецькі вчені вважають що існування додаткових просторових вимірів повинно позначитися на поширенні гравітаційних хвиль, зокрема появі відмінного від основного збурення на частоті вище 1000 Гц, що допоможе їх виявити, адже принциповою відмінністю гравітації від інших трьох фундаментальних сил природи є її вплив відразу в усіх просторово-часових вимірах. Експерти зазначають що спостереження хвиль такої високої частоти малоймовірні через низьку чутливість сучасних гравітаційних обсерваторій на кшталт LIGO. З іншого боку, одночасне спостереження збурень кількома обсерваторіями збільшує таку імовірність, наприклад з використанням нового гравітаційного детектора Virgo, що запрацює в 2018 році. Додаткові просторово-часові виміри є невід’ємною частиною розширень стандартної моделі фізики елементарних частинок і теорії струн, у якій розмірність простору-часу є динамічною змінною. Вважається що лінійні розміри додаткових просторових вимірів занадто малі у порівнянні зі спостережуваними трьома, проте їх пошуки, у тому числі на прискорювачах елементарних частинок, наразі безуспішні.
26.09.2017Співробітники університету Нью-Мексико в Альбукерке, США, на чолі з Грегорі Тейлором виявили віддалену на 750 млн світлових років спіральну галактику 4C +37.11, в центрі якої містяться дві надмасивні чорні діри на відстані 24 світлових роки одна від одної. Скориставшись радіоінтерферометром Very Long Baseline Array (VLBA) Американської Національної Радіоастрономічної Обсерваторії (NRAO), вчені протягом 12 років спостерігали за взаємним обертанням цих двох об’єктів, з’ясувавши що на один такий оберт припадає близько 30 000 років, а сумарна маса цієї пари перевищує масу Сонця в 15 млрд разів.
26.09.2017Глава американської компанії Blue Origin Джефф Безос планує побудувати фабрику з виробництва двигунів BE-4 в Алабамі, США, які мають замінити російські РД-180. Партнером Blue Origin виступить компанія United Launch Alliance — спільне підприємство Boeing та Lockheed Martin, яка виробляє Atlas V. Також проект підтримала влада штату. Двигуни BE-4 планується встановлювати на ракету Vulcan, яка має замінити Atlas V з російськими РД-180. Два однокамерних BE-4 на першій ступені носія Vulcan в сукупності дозволять збільшити тягу в порівнянні з одним двокамерним РД-180 першої ступені Atlas V. Blue Origin також планує встановлювати BE-4 на власну ракету New Glenn. Над заміною РД-180 працює і компанія Aerojet Rocketdyne, розробляючи двигун AR1.
26.09.2017Фахівці з Лейденського музею „Натураліс” з’ясували що камінь вагою 500 г, який впав на дах сараю в селі Брук ін Ватерланд у провінції Північна Голландія в Нідерландах у січні 2017 року, є метеоритом віком 4,5 млрд років та є ровесником Сонячної системи. Власники сараю виявили метеорит наступного дня і зв’язалися з вченими, які підтвердили що камінь був хондритом з низьким вмістом металевого заліза, який прилетів з поясу астероїдів між Марсом і Юпітером. Наразі небесне тіло знаходиться в музеї на тимчасовій основі, проте вчені планують отримати його назавжди. Вартість метеорита оцінюється у € 1000.
26.09.2017Японське агенство аерокосмічних досліджень і компанія Mitsubishi Heavy Industries у 2020 році планують запуск нової ракети H3 у варіанті без бічних прискорювачів. Ця ракета повинна замінити носії H-2A, що використовуються для запуску супутників, і H-2B, задіяних у запусках до МКС. Конструктивно H3 від H-2A відрізнятиметься двигунами першої ступені. На новому носії буде встановлено LE-9 — удосконалену версію агрегату LE-5B другої ступені H-2A. Від H-2B Японія планує відмовитися в 2019 році, а від H-2A — у 2023. На геоперехідну орбіту H3 в максимальній конфігурації зможе відправляти до 6,5 т вантажу, вартість пуску носія в мінімальній комплектації оцінюється в $ 45 млн. У 2020-х Японія планує запускати в середньому вісім H3 на рік.
26.09.2017Уран — єдина планета Сонячної системи, що обертається навколо своєї вісі у площині власної орбіти, ніби лежачи на боці, при цьому магнітні полюси планети відносно географічних розташовані під кутом 60°, в той час як на Землі ця різниця становить лише 11°. На думку вчених, це може бути пов’язано з прихованим під щільною атмосферою Урана солоним океаном, який генерує магнітне поле гіганта. Також планетологи сходяться на думці що в далекому минулому Уран пережив декілька потужних зіткнень з великими планетними зародками. Проаналізувавши дані з Voyager 2, який пролітав повз планету у 1986 році, Керол Паті разом з колегами із Технологічного інституту Джорджії в Атланті, США, створили комп’ютерну модель процесів які відбуваються з магнітним полем Урана в його надрах. Виявилося що в дні літнього та зимового сонцестоянь магнітні полюси планети змінюються місцями відповідно до тривалості її доби — майже кожні 18 годин. Під час цих змін атмосфера планети стає відкритою перед бомбардуваннями частинками сонячного вітру, що було зафіксовано апаратом Voyager 2 ще 31 рік тому. Як вважає Паті, аналогічні процеси можуть відбуватися й на інших схожих на Уран планетах, відкритих телескопом Kepler та іншими обсерваторіями.
< >