Оберон

Оберон — другий за розміром та масою супутник планети Уран, дев’ятий за масою супутник планети Сонячної системи. Також відомий як „Уран IV”. Відкритий Вільямом Гершелем у 1787 році і названий Обероном на честь міфічного царя фей і ельфів, персонажа твору Вільяма Шекспіра „Сон літньої ночі”. Це найбільш віддалене від Урана тіло серед його великих супутників. Орбіта Оберона частково розташована за магнітосферою Урана.

За одним з припущень Оберон сформувався з акреційного диску, що існував навколо Урана відразу після утворення планети. Супутник, ймовірно, має кам’яне ядро і крижану мантію, при цьому кількість льоду становить 50%, каменю — 30%, метану та азоту — 20%. Між мантією та ядром, можливо, є шар рідкої води. Поверхня Оберона темна з червоним відтінком. Її рельєф був сформований в основному ударами астероїдів і комет, що залишили численні кратери, найбільший з яких сягає 210 км у діаметрі. Оберон вкриває система грабенів та урвищ, що утворилися внаслідок розривів поверхневої кори під час розширення внутрішніх шарів на ранніх етапах еволюції.

Оберон досліджувала лише космічна станція „Вояджер-2”. Декілька знімків дозволили отримати відомості про 40% поверхні супутника.