Сонце та Місяць в

(станом на суботу, 21.04.2018 14:49)
Сонце навесні
Сонце
Схід: 05:51
Захід: 20:02
В зеніті: 12:56
Тривалість: ▲14:11
Діаметр диска: 31′49″
Відстань (км): 150 364 154
Молодий місяць (молодик)
Місяць
Захід: 01:08
Схід: 09:57
Видимість: 34,02%▲
День циклу: 6
Діаметр диска: 32′53″
Відстань (км): 363 405

Фази Місяця

Поточна фаза: молодик; вік: 5 діб 9 годин 50 хвилин; тривалість циклу: 29 діб 9 годин 49 хвилин
  • 16.04.2018 04:59
    новак
  • післязавтра, 00:46
    перша чверть
  • 30.04.2018 03:59
    повня
  • 08.05.2018 05:11
    остання чверть
  • 15.05.2018 14:49
    новак

Сонячний рік

Сезон: весна; тропічний вік: 31 доба 19 годин 35 хвилин; тропічний рік: 365 діб 5 годин 43 хвилини
  • 20.03.2018 18:14
    весна
  • 21.06.2018 13:06
    літо
  • 23.09.2018 04:53
    осінь
  • 22.12.2018 00:21
    зима
  • 20.03.2019 23:58
    весна

Новини сайту

25.03.2018Виправлено помилку, пов’язану з неправильним відображенням на Головній сторінці часу сходу або заходу Місяця після переведення стрілок на літній час, у випадку якщо в день переведення стрілок схід або захід відбувався у проміжку 02:00 — 04:00 за київським часом.
19.03.2018Астрономи Джош Саймон та Бенджамін Шеппі з Інституту Карнегі у США разом з колегами дослідили незвичайну поведінку зірки KIC 8462852 починаючи з 2006 року. Раніше астрономи вважали що яскравість цієї зірки з часом лише знижується, однак нове дослідження виявило значне зростання яскравості зірки у 2007 та 2014 роках. Раніше Саймон з колегами виявив що в період з 2009 по 2012 роки яскравість KIC 8462852 знизилася майже на 1%, після чого лише за 6 місяців яскравість різко знизилася на 2% і залишалася на цьому рівні протягом останніх 6 місяців спостережень. У новому дослідженні з використанням даних із оглядів неба All Sky Automated Survey (ASAS) та All Sky Automated Survey for Supernovae (ASAS-SN) вчені виявили що яскравість зірки продовжувала падати з 2015 року, при цьому до періодів зниження яскравості зірки із 2009 по 2013 роки та з 2015 року дотепер додалися також двоє тимчасових підвищень яскравості.
11.03.2018Астрономи шляхом спільного аналізу даних спостережень з рентгенівської космічної обсерваторії Chandra, супутника Wide-Field Infrared Sky Explorer Survey (WISE) і наземної обсерваторії Large Binocular Telescope у штаті Арізона, США, виявили 5 пар подвійних надмасивних чорних дір (НМЧД) в центрах галактик, маса кожної з яких оцінюється в кілька мільйонів мас Сонця. Вони формувалися при зіткненнях двох галактик, в результаті яких відбувалося зближення їх центральних чорних дір. Раніше астрономам було відомо лише 10 підтверджених пар НМЧД, виявлених випадково. Нове дослідження відрізняється систематичним підходом до пошуку подвійних НМЧД. Першим етапом дослідження стало виділення з оптичних даних, отриманих за допомогою Sloan Digital Sky Survey, галактик, які знаходяться в процесі формування з двох менших за розмірами галактик. З цього набору вчені відібрали ті галактики, в яких відстань між центрами галактик у процесі злиття становить менше 30 000 світлових років, а інфрачервоне випромінювання, що реєструється супутником WISE, вказує на стрімко зростаючу чорну діру. За допомогою цього методу були виявлені 7 систем що об’єднуються та мають принаймі одну чорну діру. Оскільки потужне рентгенівське випромінювання є ознакою зростаючої чорної діри, вчені провели спостереження цих систем за допомогою рентгенівської космічної обсерваторії Chandra і виявили що в 5 систем є по два близько розташованих потужних джерела рентгенівських променів, які вказують на дві зростаючі НМЧД.
11.03.2018У посушливий період стародавній Марс ставав досить теплим для існування води в рідкій формі на його поверхні завдяки потужним і вибуховим вивільненням метану. Нова комп’ютерна модель, що включає цей механізм, може пояснити чому планета змогла зберегти на своїй поверхні безліч озер в той час коли вона вже мала б перетворитись в крижану пустелю. Ровер Curiosity допоміг з’ясувати що в кратері Гейл діаметром 154 км близько 3,5 млрд років тому знаходилося кілька озер. Це викликало ряд питань у вчених, оскільки відомо що „вологий” період на Марсі (Нойська ера) припадав на перший мільярд років існування планети, після чого почалась Гесперійська ера тривалістю 600 млн років, протягом якої планета перетворилася з холодного і вологого в холодний і посушливий світ в результаті зменшення товщини атмосфери і охолодження надр. Для пояснення появи озер і річок на поверхні Марса в Гесперійську еру вчені на чолі з Едвіном Кайтом, планетологом з університету Чикаго в США, запропонували нову кліматичну модель, згідно якої в Гесперійську еру в зв’язку зі значною зміною нахилу осі обертання планети від 10° до 20° і відповідною зміною потоку сонячного випромінювання, що падає на певні ділянки поверхні планети, відбулося танення великих обсягів льодовиків, багатих газовими клатратами, що містять метан. Метан є парниковим газом, приблизно в 25 разів потужніший за діоксид вуглецю, тому вибухове вивільнення його значних обсягів могло створювати в „сухий” період історії планети теплі для існування рідкої води умови тривалістю декілька сотень тисяч років.
11.03.2018За допомогою радіотелескопа Atacama Large Millimeter/submillimeter Array (ALMA) астрономи виявили сліди присутності молекул метилхлориду довкола новонародженої зоряної системи IRAS 16293-2422. Метилхлорид (CH3Cl), також відомий як фреон-40, широко поширений на Землі внаслідок проведення промислових процесів та протікання біологічних реакцій, його сліди також були виявлені раніше в тонкій атмосфері комети Чурюмова-Герасименко зондом Rosetta. Він представляє клас молекул, відомих як галогенопохідні вуглеводні. Спостереження, проведені за допомогою радіотелескопа ALMA, стали першим виявленням стабільних галогенопохідних вуглеводнів в міжзоряному просторі, втім це відкриття стало розчаруванням для астробіологів, які вважали що метилхлорид в атмосферах далеких планет може служити ознакою присутності життя. Знахідки, зроблені за допомогою обсерваторії ALMA та зонда Rosetta, свідчать що метилхлорид утворюється природним чином в міжзоряних хмарах та існує впродовж досить тривалого часу аби стати частиною планетної системи в процесі її формування. IRAS 16293-2422 знаходиться на відстані близько 400 світлових років від Землі та є групою з декількох протозірок, маса кожної з яких приблизно рівна масі Сонця, що досі оточені коконом з газу і пилу, в якому відбулося їх формування.

Останнє повідомлення в Гостьовій книзі:

Дата: 11.04.2017 20:42 Автор: Astro

Зв’язок зі мною:

E-mail E-mail: 

ICQ ICQ# 

Jabber Jabber: 

Skype Skype: 

< >