Амальтея

Амальтея — один з внутрішніх супутників Юпітера, також відомий як Юпітер V. П’ятий за розмірами, що складають 250×146×128 км (поступається лише галілеєвим: Іо, Європі, Ганімеду і Каллісто), та третій за віддаленістю від Юпітера. Амальтея відкрита 9 вересня 1892 року Едвардом Емерсоном Барнардом. Вона стала останнім супутником, відкритим під час візуальних спостережень (а не методом фотографії), і першим супутником Юпітера, виявленим після відкриття галілеєвих супутників у 1610 році. Була сфотографована зблизька космічними апаратами „Вояджер-1” та „Вояджер-2” у 1979 році, а також „Галілео”, що працював у системі Юпітера з 1995 до 2003 року.

Амальтея має неправильну форму — її довга вісь, що спрямована на Юпітер, вдвічі більша за коротку, розташовану перпендикулярно площині орбіти, а поверхня вкрита кратерами. На її темній червонуватій поверхні вирізняються світлі плями. Судячи з низької густини 0,9 г/см³, Амальтея складається переважно з водяного льоду. Вона завжди повернена до Юпітера однією стороною і знаходиться так близько до нього, що з поверхні Амальтеї газовий гігант має вигляд величезного диска діаметром 46,5°, що в 93 рази більше за видимі розміри Місяця на земному небі. Усередині її орбіти міститься „павутинне кільце Амальтеї”, утворене пилом з її поверхні.

Радіус орбіти Амальтеї — всього 2,54 радіуса Юпітера (велика піввісь — 181 365,84 км). Це найбільший з 4 супутників, що обертаються всередині орбіти Іо (група Амальтеї, до якої також входять Метида, Адрастея, Теба). Як і багато інших супутників, вона завжди повернена до планети одним боком, тобто обертається синхронно. Ексцентриситет та нахил орбіти Амальтеї — 0,003 і 0,374° відповідно — невеликі, але для близького до планети супутника досить значні. Ймовірно, це результат колишнього орбітального резонансу Амальтеї з Іо. З часом припливна дія Юпітера збільшила радіус орбіти Іо, майже не вплинувши на орбіту маленької Амальтеї, і резонанс зник. Якщо це так, то зараз ексцентриситет і, меншою мірою, нахил орбіти Амальтеї повільно зменшуються через припливну взаємодію з планетою. Це стосується і наступного за відстанню від Юпітера його супутника — Теби. Орбітальний період Амальтеї — 11 год 57 хв 23 с — лише на ¹/₅ більший за юпітеріанську добу, і тому супутник на небі Юпітера рухається дуже повільно. Між його сходом та заходом проходить близько 29 годин. З рівня хмар Юпітера Амальтея виглядала б маленькою яскравою плямою. Її диск мав би розмір всього 8′ (в 3-4 рази менше диска Місяця, видимого із Землі) та зоряну величину близько -4,7^m (приблизно як Венера із Землі).

Оскільки Амальтея обертається синхронно, Юпітер на її небі нерухомий, а з протилежного боку його не видно ніколи. Доба на Амальтеї вдвічі коротша за земну, причому на оберненому до планети боці щодня спостерігається сонячне затемнення — Сонце ховається за Юпітером на півтори години. Коли Амальтея проходить над денним боком Юпітера, він освітлює її нічний бік у 900 разів сильніше, ніж повний Місяць — Землю.