Венера

Венера — друга планета Сонячної системи. Багато її характеристик схожі на земні і до активного вивчення планети припускалося, що Венера подібна до нашої планети. Але після її вивчення космічними апаратами всі перспективи були зруйновані. Як виявилося, умови на планеті дуже сильно відрізняються від земних, і про існування там якого-небудь життя не може бути й мови.

Венера, рухаючись по слабо вираженій еліптичній орбіті, знаходиться на середній відстані від Сонця, що становить 0,723 астрономічних одиниць (108 млн км). Кліматичні умови на планеті досить суворі. Температура на її поверхні практично не схильна до добових коливань і знаходиться на рівні 450-480 °C. Венера одержує сонячної радіації у п’ять разів більше, ніж Земля, але температуру на її поверхні можна порівнювати з температурою поверхні Меркурія (де сонячної радіації в 10 разів більше, ніж на Землі, і в 2 рази більше, ніж на Венері). Чому ж на планеті так гаряче?

Вся справа в парниковому ефекті. Через особливості венеріанської атмосфери надлишки тепла не розсіюються в космос, а залишаються на планеті. Схожий ефект можна спостерігати в автомобілі, залишеному в спекотний день під сонячними променями. Тиск атмосфери в 90 разів більший земного, приблизно такий же тиск чинить на людину вода на глибині 900 метрів.

Атмосфера Венери складається в основному з вуглекислого газу (CO₂) — 97%, азоту (N₂) — 3% і водяної пари (H₂O) — 0,05%. Передбачається, що хмарний шар Венери містить концентровану (75-80%) сірчану кислоту і водяну пару.

Венера рухається навколо Сонця по відносно правильній круговій орбіті зі швидкістю 35 км/с. Повний оберт навколо Сонця планета здійснює за 224,7 діб, навколо власної осі за 243 земних доби. Венера — єдина планета Сонячної системи, у якої власне обертання протилежне напрямку руху навколо Сонця. Венеру можна назвати найближчою планетою до Землі, мінімальна відстань, на яку планета зближується із Землею, складає 38 млн км, максимальна — 258 млн км.

Більша частина поверхні планети (до 90% від загальної площі) складається з рівнин і горбистої поверхні. Однією з найбільших рівнин є архіпелаг Іштар. Він є величезним вулканічним плато і його розміри можна порівнювати з материком Австралія. Решта площі Венери є гірською місцевістю. Найвища вершина планети — гора Максвел, вона тягнеться вгору на висоту 12 км. Венера містить безліч вулканічних кратерів. Вчені припускають, що більшість вулканів діють дотепер.

Починаючи з 1961 року ведеться активне вивчення Венери космічними апаратами.