Меркурій

Меркурій Меркурій

Меркурій — перша планета Сонячної системи. Середня відстань від Сонця становить 0,387 астрономічних одиниць (58 млн. км.). Рух планети відбувається по сильно витягнутій еліптичній орбіті з перигелієм (найкоротша відстань від планети до Сонця) 45,9 млн. км. і афелієм (максимальна відстань від планети до Сонця) 69,7 млн. км. Відстань від Меркурія до Землі змінюється від 82 до 217 млн. км.

Оскільки Меркурій — найближча планета до Сонця, то на його поверхню припадає велика частина сонячного випромінювання, приблизно в 10 разів більша, ніж до Землі, тому температура на його поверхні достатньо висока і досягає 467 °C. Нічна температура набагато менша і знижується до -183 °C.

Меркурій рухається по орбіті з середньою швидкістю 47,9 км/с і здійснює повний оберт навколо Сонця за 87,97 земних діб. Навколо власної осі планета обертається досить повільно, за два оберти навколо Сонця планета здійснює приблизно три оберти навколо осі, що складає 58,65 земних діб.

Атмосфера Меркурія своєрідна і складається, в основному, з кисню, натрію і гелію. Через високу температуру планети атоми атмосфери весь час випаровуються в космос, але разом з тим постійно поповнюються за рахунок атомів, які приносить сонячний вітер. Через дуже сильне розрідження поняття атмосфери Меркурія носить швидше умовний характер, атмосферний тиск Меркурія менше земного в 500 000 000 000 разів, а це майже звичайний вакуум.

Поверхня Меркурія Поверхня Меркурія

Поверхня Меркурія вкрита тисячами кратерів, що виникли внаслідок зіткнень з метеоритами. В умовах майже відсутньої атмосфери метеорити не згорають від тертя і благополучно досягають поверхні планети. Разом з цим на Меркурії є височини і рівнини. Одна із найпомітніших рівнин Меркурія — це Рівнина Спеки. Її діаметр складає 1300 км. Появу рівнини пояснюють зіткненням масивного астероїда з планетою.

За всю історію освоєння космосу тільки один космічний апарат, Mariner-10 відвідував Меркурій (1974 — 1975). Завдяки його польоту була складена карта майже половини поверхні планети. Mariner-10 виявив наявність у планети слабкого магнітного поля, подібного магнітному полю Землі, але набагато меншого за нього. Проте, якщо врахувати розміри планети, то магнітне поле Землі і Меркурія цілком ідентичні.

У 1991 році астрономи виявили на планеті водяний лід на північному і південному полюсах планети. Лід знаходитися в глибоких кратерах, куди не потрапляють прямі сонячні промені.

У серпні 2004 року з мису Канаверал (США) до Меркурія стартував міжпланетний американський космічний апарат Messenger. За розрахунками фахівців NASA Messenger наблизиться до планети в 2011 році. Учені покладають на цю місію великі надії і розраховують одержати дані про склад поверхні планети і її атмосферу, а також скласти детальну карту поверхні Меркурія.

< >