Земля

Земля Земля Земля Земля

Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи. Вона обертається навколо зірки по еліптичній орбіті (дуже близькій до кругової) із середньою швидкістю 29,765 км/с на середній відстані 149,6 млн. км за період, рівний 365,24 доби. Земля має супутник — Місяць, що обертається навколо Землі на середній відстані 384 400 км. Нахил земної осі до площини екліптики складає 66°33'22". Період обертання планети навколо своєї осі — 23 год. 56 хв. 4,1 с. Обертання навколо своєї осі викликає зміну дня і ночі, а нахил осі та обертання навколо Сонця — зміну пір року.

Земна поверхня має складну структуру, що складається з кількох шарів. Наша планета складається з твердих силікатних оболонок кори і мантії, та металевого ядра. Зовнішня частина ядра рідка, а внутрішня — тверда.

Земна кора — це верхній шар твердої частини Землі. Від мантії вона відокремлена межею з різким підвищенням швидкостей сейсмічних хвиль — межею Мохоровичича. Існує два типи кори — континентальна і океанічна. В будові континентальної кори виділяють три геологічних структури: осадова, ґранітна і базальтова. Океанічна кора складається переважно з порід основного складу плюс осадовий шар. Земна кора розділена на різні по величині літосферні плити, що рухаються відносно одні одних. Кінематику цих рухів описує тектоніка плит.

Мантія — це силікатна оболонка Землі, складена переважно перидотитами — породами, що складаються з силікатів магнію, заліза, кальцію та ін. Часткове плавлення мантійних порід породжує базальтові і їм подібні розплави, що формують при підйомі до поверхні земну кору.

Мантія складає 80% маси Землі. Вона простягається з глибини 5 — 70 кілометрів, нижче за межу із земною корою, до межі з ядром на глибині 2900 км. Мантія розташована у величезному діапазоні глибин; із збільшенням тиску в речовині відбуваються фазові переходи, при яких мінерали набувають все більш щільної структури. Найбільш значне перетворення відбувається на глибині 660 км. Термодинаміка цього фазового переходу така, що мантійна речовина нижче за цю межу не може проникнути через неї, і навпаки. Вище за межу 660 км знаходиться верхня мантія, а нижче, відповідно, нижня. Ці дві частини мантії мають різний склад і фізичні властивості. Хоча відомості про склад нижньої мантії обмежені і число прямих даних вельми невелике, можна впевнено стверджувати, що її склад з часів формування Землі змінився значно менше, ніж склад верхньої мантії, що породила земну кору.

Теплоперенесення в мантії відбувається шляхом повільної конвекції за допомогою пластичної деформації мінералів. Швидкості руху речовини при мантійній конвекції складають близько декількох сантиметрів на рік. Ця конвекція змушує рухатись літосферні плити. Конвекція у верхній мантії відбувається роздільно. Існують моделі, які припускають ще складнішу структуру конвекції.

Земля у місячному небі Земля у місячному небі

Атмосфера Землі, загальна маса якої 5,15×1015 т, складається з повітря — суміші азоту (78,08%) і кисню (20,95%), а також 0,93% аргону, 0,03% вуглекислого газу, решта — водяна пара, інертні та інші гази. Максимальна температура поверхні суходолу 57 — 58 °C (у тропічних пустелях Африки та Північної Америки), мінімальна — близько -90 °C (у центральних районах Антарктиди).

Атмосфера Землі захищає все живе на від згубного впливу космічного випромінювання.

< >