Архів новин

02.01.2018Ад’юнкт-професор геології Канзаського університету в США Крейг Маршалл та його колеги пропонують шукати хімічний елемент ванадій в комбінації з методом рамановської спектроскопії для виявлення слідів життя на Марсі. Метод рамановської спектроскопії дозволяє розгледіти вуглецевий кістяк біологічної клітини, однак при цьому можливі помилкові виявлення коли за залишки біологічних клітин приймаються вуглецеві матеріали, утворені внаслідок інших природних процесів на кшталт гідротермальних джерел. Використання рентгенівської флуоресцентної спектроскопії дозволяє визначити елементний склад гірських порід. Внаслідок поступового занурення біологічного матеріалу глибоко під поверхню планети відбувається заміщення магнію, який міститься в центрі молекули хлорофілу живих клітин та грає роль комплексоутворювача, на ванадій, розподіл якого в залишках клітин близький до розподілу вуглецю. Маршалл і його команда успішно протестували запропонований ними метод на залишках мікроорганізмів — акритархів — у копалинах на Землі. Вчені вважають що їх метод пошуку слідів життя на Марсі може бути реалізований в рамках нового проекту NASA, який передбачає відправку нового ровера до 2020 року.
02.01.2018За допомогою телескопа NASA/ESA Hubble наукова група, очолювана астрономами з Німеччини, виявила незвичайний об’єкт в поясі астероїдів між орбітами Марса та Юпітера: два астероїда, які взаємно обертаються і демонструють ознаки комети, включаючи яскраву кому та довгий хвіст. Цей об’єкт є першим відомим подвійним астероїдом, який одночасно відноситься до класу комет. У вересні 2016 року, незадовго до наближення астероїда 288P до Сонця, він підійшов досить близько до Землі, що дозволило астрономам детально розглянути цей об’єкт за допомогою космічної обсерваторії Hubble. Він виявився двома астероїдами майже однакового розміру і маси, які обертаються один відносно одного на відстані близько 100 км. Вчені оцінюють вік подвійної системи 288P не більше ніж у 5000 років та припускають що її формування відбулося внаслідок розпаду більшого астероїда із запасами водяного льоду під поверхнею.
26.12.2017Розпечена поверхня Меркурія лише на перший погляд здається невідповідним місцем для пошуків водяного льоду. Дослідження протягом останніх 30 років показали що на найближчій до Сонця планеті вода в формі льоду може зберігатися на дні кратера протягом тривалого часу у випадку коли прямі сонячні промені ніколи не досягають дна. У новому дослідженні, що ґрунтується на аналізі даних з лазерного альтиметра зонда MESSENGER, який був відправлений до Венери і використовувався для вимірювання відбивної здатності поверхні Меркурія, вчені з Браунівського університету, США, виявили три нових кратери сумарною площею 3400 км2 поблизу північного полюса планети, де можуть міститися значні запаси льоду. Також науковці продемонстрували наявність менш потужних відкладень водяного льоду в кратерах діаметром близько 5 км в околицях північного полюса Меркурія. Виявлення аналогічних відносно дрібних відкладень водяного льоду на поверхні Місяця дозволило майже вдвічі збільшити оцінку запасів водяного льоду на ньому, і такого ж приросту оцінки запасів водяного льоду слід очікувати у випадку Меркурія.
24.12.2017Міжнародна команда дослідників на чолі з Ніколасом Тіммсом виявила що древній метеорит, який зіткнувся з поверхнею Землі 38 млн років тому на території сучасної Канади та залишив ударний кратер поперечником у 28 км, що трансформувався в озеро Містестін, під час падіння призвів до розігріву поверхні планети до найвищої температури, яку будь-коли реєстрували на Землі. Вчені виявили присутність циркону, досить поширеного мінералу, що зазнав перетворення в кубічний оксид цирконію. Для цього перетворення потрібні температури не нижче 2370 °C, отже температура при зіткненні була більшою за цю позначку.
24.12.2017Дослідники з астробіологічного центру Національного інституту природничих наук Японії та їх колеги вважають що червона межа поглинання може спостерігатися на екзопланетах, що обертаються навколо червоних карликів M-класу, на тих же довжинах хвиль що і на Землі. Червона межа поглинання є однією з найбільш важливих ознак наявності життя на екзопланеті та може вказувати на існування рослинності у вигляді лісів і лук. На нашій планеті червона межа поглинання спостерігається між червоним краєм видимого діапазону та інфрачервоним діапазоном, оскільки червоне світло поглинається для фотосинтезу, а інфрачервоне випромінювання відбивається. У попередніх дослідженнях прогнозувалося що положення червоного кордону поглинання на екзопланетах визначається спектром випромінювання батьківської зірки і на планетах поблизу зірки класу M червона межа поглинання буде зміщена в бік більш довгих хвиль, оскільки потенційні організми на цих екзопланетах, ймовірно, широко використовують інфрачервоне випромінювання для фотосинтезу. У новому дослідженні автори показують що перші оксигенові фототрофи, найімовірніше, еволюціонували під водою, пристосувавшись до використання видимого світла подібно до первинного океану Землі. Дослідники вивчили механізми засвоєння світла фототрофів та показали що фототрофи, які використовують інфрачервоне випромінювання, не здатні адаптуватися до мінливих світлових умов на кордоні води і суші.
24.12.2017За допомогою зонда Venus Express Європейського космічного агенства вчені на чолі з Хав’єром Перальта з Японського космічного агенства JAXA вперше охарактеризували вітри та будову верхніх шарів хмар на нічній стороні Венери. Виявилося що структура атмосфери найближчої до Землі планети на її нічній стороні відрізняється від структури атмосфери на денній, зокрема на нічній стороні присутні хмари інших типів і морфології, пов’язані з геологічними особливостями планети. В атмосфері Венери існують потужні вітри, що обертаються навколо планети із значно вищою швидкістю ніж сама планета обертається навколо власної вісі. Це явище називається суперобертанням. На нічній стороні планети суперобертання відбувається більш безладно і хаотично, а хмари більш протяжні, хвилясті та часто мають неправильну або витягнуту форму.
03.12.2017Астрономи на чолі з доктором Річардом Паркером з кафедри фізики і астрономії Університету Шеффілда, Великобританія, показали що гіпотетична Планета X сформувалася ближче до Сонця ніж це передбачалося раніше, а ймовірність її захоплення з іншої планетної системи є вкрай низькою. Планета X за розмірами принаймі в 10 разів більша за Землю, що робить майже неможливим її формування на такій значній відстані від Сонця, де передбачається її знаходження. За допомогою комп’ютерного моделювання вчені виявили що сценарій із захопленням Планети X на схожу до її орбіти траєкторію можливий лише для 5-10 планет із 10 000.
03.12.2017Астрономи під керівництвом Тейлора Белла з Університету МакГілл в Канаді з’ясували що віддалений від Землі на 1400 світлових років гарячий юпітер WASP-12 b є чорним газовим гігантом. Ця екзопланета вдвічі більша за Юпітер та обертається навколо своєї зірки на відстані 0,03 а. о., роблячи таким чином один оберт за одну земну добу. Внаслідок дії приливних сил планета завжди обернена до зірки однією стороною, температура якої сягає більше 2000 °C. Дослідники виявили що газовий гігант поглинає 94% світла, що потрапляє в його атмосферу, в той час як гарячі юпітери зазвичай відбивають 40% падаючої на них радіації. Однією з причин низького альбедо є відсутність хмар на денній стороні планети. Однак планета не є абсолютно чорним тілом; через високу температуру вона світиться червоним подібно до розплавленого металу.
03.12.2017Станцію Cassini, що протягом останніх 13 років досліджувала Сатурн, його кільця і супутники, було знищено 15 вересня 2017 року приблизно о 14:55 за київським часом. Cassini потонула в атмосфері газового гіганта, що дозволило уникнути біологічного забруднення супутників планети, перш за все Енцелада і Титана, де не виключено існування примітивного життя. За час місії Cassini зробила безліч ключових для планетології відкриттів, зокрема станція виявила молекулярний водень і діоксид вуглецю у викидах з Енцелада, що вказує на наявність в надрах супутника потенційно придатних для життя умов. Cassini вважається однією з найуспішніших місій NASA. Запущена 15 жовтня 1997 року станція лише через 7 років, 1 липня 2004 року, вийшла на орбіту Сатурна. 25 грудня 2004 року від станції відокремився європейський зонд Huygens, який 14 січня 2005 року досяг поверхні Титана, ставши першим апаратом, що здійснив м’яку посадку у зовнішній області Сонячної системи. Сумарні витрати на місію Cassini оцінюються в $ 3,3 млрд, очікується що аналіз отриманих в її ході даних займе ще кілька років.
03.12.2017Французькі та бразильські вчені пояснили формування головного поясу астероїдів, розташованого між орбітами Марса і Юпітера. Фахівці показали що спочатку пояс астероїдів був практично порожнім, однак в процесі еволюції Сонячної системи заповнився астероїдами типу S і C, які зараз формують внутрішній і зовнішній краї поясу. Силікатні астероїди (типу S) проникли в пояс з внутрішніх меж орбіти Марса, а вуглецеві (типу C) — з зовнішньої орбіти Юпітера. До таких висновків науковці дійшли в результаті комп’ютерного моделювання. Дослідження вчених підтверджує одну з популярних гіпотез походження головного поясу, згідно якої він виник внаслідок формування планет земної групи і газових гігантів, а не руйнування великого небесного тіла.
03.12.2017Американські та французькі вчені показали що значна частина поверхні найбільшого за розмірами і масою астероїда Вести покрита тонким шаром водяного льоду. Розташування гладких ділянок на поверхні Вести корелює з підвищеними концентраціями водню в цих зонах, що на думку експертів свідчить про наявність водяного льоду на поверхні небесного тіла. До таких висновків вчені пришли завдяки аналізу отриманої у 2011-2012 роках інформації з космічної станції Dawn, яка стала першою станцією, що вийшла на орбіту двох небесних тіл (астероїда Вести і карликової планети Церери) та першим апаратом, що досліджував об’єкти в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером.
03.12.2017Компанія Starchaser з майданчика неподалік міста Оттерберн на північному сході Англії запустила найбільшу британську ракету-носій Skybolt 2. Її висота сягає 8,2 м, а маса — 2,5 т. Носій досяг висоти 1,2 км, після чого три елементи ракети — головний обтічник і перші дві ступені — на парашутах спустилися на землю. Випробування ракети визнані успішними.
21.11.2017Найбільший за більш ніж 12 останніх років спалах на Сонці та восьмий серед найпотужніших спалахів з початку їх реєстрації в сучасному форматі у 1996 році був зафіксований 6 вересня 2017 року та досліджений британською командою з Університету Шеффілда і Університету Квінс у Белфасті за допомогою Шведського сонячного телескопа на острові Ла Пальма Канарського архіпелагу. Цей спалах був одним із трьох спалахів класу X — найбільших сонячних спалахів, що спостерігалися протягом 48-годинного періоду.
21.11.2017Канадський радіотелескоп CHIME, розташований у приміщеннях астрофізичної радіообсерваторії Домініон у провінції Британська Колумбія та представлений у вересні, зможе спостерігати відразу все небо в радіодіапазоні. На відміну від традиційних телескопів, CHIME не має рухомих частин та складається з більш ніж тисячі радіоантен, дані з яких конвертуються в цифрові сигнали зі швидкістю 13 Тбіт/с. Оскільки таку величезну кількість інформації зберігати неможливо — отримані дані оброблятимуться в режимі реального часу, дозволяючи CHIME спостерігати будь-яку точку неба без необхідності спеціально наводити телескоп на певний об’єкт. Також телескоп зможе спостерігати об’єкти в декількох різних напрямках одночасно.
21.11.2017Астрономи на чолі з Кен-Іші Тадакі з Національної астрономічної обсерваторії Японії виявили що активне зореутворення здатне перетворювати дискові галактики на еліптичні. За допомогою 8,2 м телескопа „Субару” (Гаваї), космічного телескопа NASA „Хаббл” та радіотелескопа Atacama Large Millimeter Array (Чилі) дослідники спостерігали галактики, що перебувають на відстані 11 млрд світлових років від нас, виявивши потужне зореутворення поблизу ядер цих галактик, яке призведе до переваги компонентів балджа — центральної частини галактики навколо ядра — над компонентами диска і перетворить ці галактики з дискових в еліптичні або лінзоподібні. Це свідчить про те що галактики можуть змінювати свою форму без участі зіткнень з іншими галактиками.
21.11.2017Група вчених з Університету Квінс у Белфасті, Північна Ірландія, та Інституту досліджень Сонячної системи суспільства Макса Планка, Німеччина, визначила видимість Землі для можливих представників інших цивілізацій, які так само як ми намагаються спостерігати транзити планет. У своїй роботі ця група астрономів під керівництвом Роберта Уелса ідентифікувала частини неба, у яких можуть бути видимі транзити планет Сонячної системи, причому виявити транзити Меркурія, Венери, Землі і Марса легше ніж газових гігантів, що розташовуються від Сонця значно далі. Взявши за основу набір з декількох тисяч відомих екзопланет, дослідники розрахували що транзит однієї або кількох планет земної групи можна спостерігати з поверхонь 68 екзопланет. Із 9 з них можна спостерігати транзити Землі по диску Сонця, втім всі ці планети віднесені до числа незаселених.
08.11.2017За допомогою спостережень з космічної гамма-обсерваторії NASA Fermi та радіотелескопа Low Frequency Array (LOFAR) у Нідерландах вчені ідентифікували пульсар PSR J0952-0607, швидкість обертання якого становить понад 42 000 обертів за хвилину, що робить його другим з найшвидших відомих пульсарів — ядер наднових з колосальною щільністю та періодичними випромінюваннями в оптичному, рентгенівсьому та гамма-діапазонах спектру. PSR J0952-0607, класифікований як мілісекундний пульсар, має масу приблизно 1,4 маси Сонця та розташований на відстані 3200-5700 світлових років від нас у сузір’ї Секстант. Навколо пульсара рухається зірка-компаньйон, маса якої наразі складає не більше 20 мас Юпітера. В процесі еволюції цієї системи матерія перетікала із зірки-компаньйона на пульсар, збільшуючи його швидкість обертання та інтенсивність випромінювання, після чого він почав випаровувати зірку-компаньйона. Через схожість з поведінкою одного із видів павуків такі системи називають „чорними вдовами”. Згідно з теорією, максимальна швидкість обертання пульсара зі збереженням його стабільності становить 72 000 обертів за хвилину. Швидкість обертання найшвидшого з відомих вченим пульсара PSR J1748-2446ad становить 43 000 обертів за хвилину.
08.11.2017Відкриття бору на Марсі дає вченим нові відомості про можливе існування життя на поверхні планети в минулому. Оскільки борати можуть відігравати важливу роль при побудові РНК, виявлення бору на поверхні підвищує шанси того що життя одного разу могло зародитися на цій планеті, заявив Патрік Гасда, дослідник з Лос-Аламоської національної лабораторії в США. За його словами, борати представляють собою єдиний можливий місток, що зв’язує прості органічні молекули з РНК, а присутність бору вказує на можливість таких реакцій за наявності органіки. Ключовим складовим елементом рибонуклеїнової кислоти є цукор під назвою рибоза. Цукри є досить нестабільним класом сполук, що швидко розкладаються у водних розчинах, тому для стабілізації рибози потрібна присутність іншого елемента. Цю функцію успішно виконує бор, який в формі водорозчинних боратів стабілізує рибозу на достатньо тривалий для формування РНК період. Бор, виявлений на Марсі за допомогою камери ChemCam ровера Curiosity, входить до складу мінералів сульфату кальцію, які знаходяться всередині стародавнього кратера Гейл, що вказує на присутність бору в ґрунтових водах планети мільярди років тому. Згідно з оцінками, ці води мали температуру від 0 °C до 60 °C і нейтральний/слаболужний pH.
08.11.2017Американські астрономи показали що два супутника Урана — Крессида і Дездемона — зіткнуться один з одним приблизно через 1 млн років. Наразі їхні орбіти віддалені одна від одної всього на 900 км. Такі висновки вчені зробили, ґрунтуючись на оцінці маси і щільності (близько 0,86 г/см3) Крессиди та моделюванні її руху впродовж кількох мільйонів років. Не виключено що Крессида і Дездемона могли стикатися одна з одною або з іншими небесними тілами у минулому, на що вказують дві дифузні пилові хмари поблизу супутників, відкритих в січні 1986 року на знімках зі станції Voyager 2. Ці супутники мають неправильну форму та в поперечнику не перевищують 90 км. Про можливість зіткнення Крессиди і Дездемони вперше стало відомо у 1997 році. Також повинні зіткнутися Купідон і Белінда. Фахівці вважають що кільцева система Урана сформувалася внаслідок безлічі зіткнень його супутників.
08.11.2017Японські астрофізики зареєстрували випромінювання від нового кандидата в середню чорну діру Чумацького Шляху, яка в 100 000 разів важча за Сонце і розташовується в хмарі молекулярного газу CO-0.40-0.22 на відстані 60 парсек від центру Чумацького Шляху. За допомогою обсерваторії Atacama Large Millimeter Array (ALMA) фахівці зареєстрували випромінювання на частотах 265,9 ГГц та 230,5 ГГц, а комп’ютерне моделювання показало що динаміка газу в CO-0.40-0.22 пояснюється присутністю в хмарі чорної діри середньої маси — об’єкта, що займає проміжну позицію між гравітаційними об’єктами зоряних мас і надмасивними чорними дірами.

Карта сайту
< >