ПланетиПланета Сонячної системи — астрономічний об’єкт, що відповідає таким умовам:
Якщо ж об’єкт відповідає усім критеріям окрім останнього — його відносять до категорії карликових планет. Ще в давнину люди помітили що деякі об’єкти на небі змінюють своє розташування відносно інших, статичних зірок. Саме за це „блукання” планети отримали свою назву. Греки й римляни називали планети іменами богів: Гермес — Меркурій, Арес — Марс, Зевс — Юпітер, Кронос — Сатурн, Афродіта — Венера. До планет колись зараховували також Місяць і Сонце. Дослідники античності вважали що всі планети обертаються навколо Землі. Попри це Птолемею вдалося побудувати теорію руху планет що дозволяла досить точно визначати їх минуле і майбутнє розташування на небі серед зірок. Вона використовувалася протягом більш ніж тисячі років. У XVI столітті Ніколай Коперник запропонував модель, в якій навколо Землі обертається лише Місяць, а всі інші об’єкти включно з самою Землею обертаються навколо Сонця. Сам Коперник вважав свою теорію суто уявною, призначеною лише для спрощення розрахунків. Однак інші дослідники дійшли висновку, що така картина набагато краще пояснює спостережувані явища і геліоцентрична система світу стала загальновизнаною. Лише в новий час були відкриті нові об’єкти:
За традицією, відкриті у XVIII — XX століттях планети також отримали міфологічні назви: Уран, Нептун, Плутон. Таким чином до 2006 року нараховували дев’ять планет. Внаслідок відкриття багатьох великих транснептунових об’єктів, у серпні 2006 року рішенням Міжнародного астрономічного союзу Плутон було перекласифіковано до новоствореної категорії карликових планет, а кількість планет зменшено до восьми: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. |