Макемаке

Макемаке Макемаке

Макемаке (2005 FY9, 136 472 у каталозі малих планет) — карликова планета Сонячної системи, транснептуновий об’єкт, плутоїд щільністю близько 1,7 г/см3. Внаслідок покриття слабкої зірки USNO-B1 1181-0235723 23 квітня 2011 року вдалося визначити розміри 1502×1430 км та, на відміну від Плутона, практично повну відсутність атмосфери. У 2007 році було встановлено період обертання карликової планети навколо власної вісі, який виявився рівним 22,48 години. Ексцентриситет помірно витягнутої орбіти навколо Сонця становить 0,162, а кут нахилу до площини екліптики — 29°. При цьому велика піввісь складає 45,44 а. о. (6,8 млрд км), в результаті чого Макемаке може наближатися до Сонця на відстань 38,05 а. о. (5,69 млрд км) та віддалятися на 52,82 а. о. (7,9 млрд км), роблячи один оберт за 306 років. Таким чином Макемаке періодично може бути ближчим до Сонця ніж Плутон, але при цьому не входячи всередину орбіти Нептуна. Своїм високим нахилом і помірним ексцентриситетом орбіта Макемаке подібна до орбіти Хаумеа, проте вона трохи далі від Сонця за великою піввісю і перигелієм.

Відповідно до класифікації Центру малих планет, Макемаке входить в групу к’юбівано — класичних об’єктів поясу Койпера, обертаючись на достатній відстані від Нептуна щоб не піддаватися створюваним ним гравітаційним збуренням, що дозволяє орбіті Макемаке залишатися стійкою протягом усього часу існування Сонячної системи. Через високий нахил орбіти деякі астрономи класифікують Макемаке як об’єкт розсіяного диску.

Макемаке був відкритий 31 березня 2005 року командою Каліфорнійського технологічного інституту, очолюваною Майклом Брауном, до якої також входили Девід Рабіновіц і Чедвік Трухільйо, а оголошення про це відкриття відбулося 29 липня 2005 року разом з оголошенням про відкриття Хаумеа та Ериди.

Достатньо яскравий Макемаке, альбедо якого сягає 0,77, міг бути відкритий набагато раніше, проте цього не сталося здебільшого через великий нахил орбіти Макемаке навколо Сонця відносно площини екліптики, в той час як пошуки Плутона у 1930 році та транснептунових об’єктів у 1990-х проводилися в близьких до екліптики областях. На момент свого відкриття Макемаке перебував доволі високо над екліптикою, знаходячись в сузір’ї Волосся Вероніки, та мав зоряну величину 16,7. Пізніше за архівними знімками орбіту Макемаке було відстежено аж до 1955 року. 7 вересня 2005 року Макемаке разом з Плутоном та Еридою був занесений в каталог малих планет під номером 136 472, а 18 липня 2008 року об’єкту присвоїли назву Макемаке.

< >