Архів новин

03.12.2017Астрономи на чолі з доктором Річардом Паркером з кафедри фізики і астрономії Університету Шеффілда, Великобританія, показали що гіпотетична Планета X сформувалася ближче до Сонця ніж це передбачалося раніше, а ймовірність її захоплення з іншої планетної системи є вкрай низькою. Планета X за розмірами принаймі в 10 разів більша за Землю, що робить майже неможливим її формування на такій значній відстані від Сонця, де передбачається її знаходження. За допомогою комп’ютерного моделювання вчені виявили що сценарій із захопленням Планети X на схожу до її орбіти траєкторію можливий лише для 5-10 планет із 10 000.
03.12.2017Астрономи під керівництвом Тейлора Белла з Університету МакГілл в Канаді з’ясували що віддалений від Землі на 1400 світлових років гарячий юпітер WASP-12 b є чорним газовим гігантом. Ця екзопланета вдвічі більша за Юпітер та обертається навколо своєї зірки на відстані 0,03 а. о., роблячи таким чином один оберт за одну земну добу. Внаслідок дії приливних сил планета завжди обернена до зірки однією стороною, температура якої сягає більше 2000 °C. Дослідники виявили що газовий гігант поглинає 94% світла, що потрапляє в його атмосферу, в той час як гарячі юпітери зазвичай відбивають 40% падаючої на них радіації. Однією з причин низького альбедо є відсутність хмар на денній стороні планети. Однак планета не є абсолютно чорним тілом; через високу температуру вона світиться червоним подібно до розплавленого металу.
03.12.2017Станцію Cassini, що протягом останніх 13 років досліджувала Сатурн, його кільця і супутники, було знищено 15 вересня 2017 року приблизно о 14:55 за київським часом. Cassini потонула в атмосфері газового гіганта, що дозволило уникнути біологічного забруднення супутників планети, перш за все Енцелада і Титана, де не виключено існування примітивного життя. За час місії Cassini зробила безліч ключових для планетології відкриттів, зокрема станція виявила молекулярний водень і діоксид вуглецю у викидах з Енцелада, що вказує на наявність в надрах супутника потенційно придатних для життя умов. Cassini вважається однією з найуспішніших місій NASA. Запущена 15 жовтня 1997 року станція лише через 7 років, 1 липня 2004 року, вийшла на орбіту Сатурна. 25 грудня 2004 року від станції відокремився європейський зонд Huygens, який 14 січня 2005 року досяг поверхні Титана, ставши першим апаратом, що здійснив м’яку посадку у зовнішній області Сонячної системи. Сумарні витрати на місію Cassini оцінюються в $ 3,3 млрд, очікується що аналіз отриманих в її ході даних займе ще кілька років.
03.12.2017Французькі та бразильські вчені пояснили формування головного поясу астероїдів, розташованого між орбітами Марса і Юпітера. Фахівці показали що спочатку пояс астероїдів був практично порожнім, однак в процесі еволюції Сонячної системи заповнився астероїдами типу S і C, які зараз формують внутрішній і зовнішній краї поясу. Силікатні астероїди (типу S) проникли в пояс з внутрішніх меж орбіти Марса, а вуглецеві (типу C) — з зовнішньої орбіти Юпітера. До таких висновків науковці дійшли в результаті комп’ютерного моделювання. Дослідження вчених підтверджує одну з популярних гіпотез походження головного поясу, згідно якої він виник внаслідок формування планет земної групи і газових гігантів, а не руйнування великого небесного тіла.
03.12.2017Американські та французькі вчені показали що значна частина поверхні найбільшого за розмірами і масою астероїда Вести покрита тонким шаром водяного льоду. Розташування гладких ділянок на поверхні Вести корелює з підвищеними концентраціями водню в цих зонах, що на думку експертів свідчить про наявність водяного льоду на поверхні небесного тіла. До таких висновків вчені пришли завдяки аналізу отриманої у 2011-2012 роках інформації з космічної станції Dawn, яка стала першою станцією, що вийшла на орбіту двох небесних тіл (астероїда Вести і карликової планети Церери) та першим апаратом, що досліджував об’єкти в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером.
03.12.2017Компанія Starchaser з майданчика неподалік міста Оттерберн на північному сході Англії запустила найбільшу британську ракету-носій Skybolt 2. Її висота сягає 8,2 м, а маса — 2,5 т. Носій досяг висоти 1,2 км, після чого три елементи ракети — головний обтічник і перші дві ступені — на парашутах спустилися на землю. Випробування ракети визнані успішними.
21.11.2017Найбільший за більш ніж 12 останніх років спалах на Сонці та восьмий серед найпотужніших спалахів з початку їх реєстрації в сучасному форматі у 1996 році був зафіксований 6 вересня 2017 року та досліджений британською командою з Університету Шеффілда і Університету Квінс у Белфасті за допомогою Шведського сонячного телескопа на острові Ла Пальма Канарського архіпелагу. Цей спалах був одним із трьох спалахів класу X — найбільших сонячних спалахів, що спостерігалися протягом 48-годинного періоду.
21.11.2017Канадський радіотелескоп CHIME, розташований у приміщеннях астрофізичної радіообсерваторії Домініон у провінції Британська Колумбія та представлений у вересні, зможе спостерігати відразу все небо в радіодіапазоні. На відміну від традиційних телескопів, CHIME не має рухомих частин та складається з більш ніж тисячі радіоантен, дані з яких конвертуються в цифрові сигнали зі швидкістю 13 Тбіт/с. Оскільки таку величезну кількість інформації зберігати неможливо — отримані дані оброблятимуться в режимі реального часу, дозволяючи CHIME спостерігати будь-яку точку неба без необхідності спеціально наводити телескоп на певний об’єкт. Також телескоп зможе спостерігати об’єкти в декількох різних напрямках одночасно.
21.11.2017Астрономи на чолі з Кен-Іші Тадакі з Національної астрономічної обсерваторії Японії виявили що активне зореутворення здатне перетворювати дискові галактики на еліптичні. За допомогою 8,2 м телескопа „Субару” (Гаваї), космічного телескопа NASA „Хаббл” та радіотелескопа Atacama Large Millimeter Array (Чилі) дослідники спостерігали галактики, що перебувають на відстані 11 млрд світлових років від нас, виявивши потужне зореутворення поблизу ядер цих галактик, яке призведе до переваги компонентів балджа — центральної частини галактики навколо ядра — над компонентами диска і перетворить ці галактики з дискових в еліптичні або лінзоподібні. Це свідчить про те що галактики можуть змінювати свою форму без участі зіткнень з іншими галактиками.
21.11.2017Група вчених з Університету Квінс у Белфасті, Північна Ірландія, та Інституту досліджень Сонячної системи суспільства Макса Планка, Німеччина, визначила видимість Землі для можливих представників інших цивілізацій, які так само як ми намагаються спостерігати транзити планет. У своїй роботі ця група астрономів під керівництвом Роберта Уелса ідентифікувала частини неба, у яких можуть бути видимі транзити планет Сонячної системи, причому виявити транзити Меркурія, Венери, Землі і Марса легше ніж газових гігантів, що розташовуються від Сонця значно далі. Взявши за основу набір з декількох тисяч відомих екзопланет, дослідники розрахували що транзит однієї або кількох планет земної групи можна спостерігати з поверхонь 68 екзопланет. Із 9 з них можна спостерігати транзити Землі по диску Сонця, втім всі ці планети віднесені до числа незаселених.
08.11.2017За допомогою спостережень з космічної гамма-обсерваторії NASA Fermi та радіотелескопа Low Frequency Array (LOFAR) у Нідерландах вчені ідентифікували пульсар PSR J0952-0607, швидкість обертання якого становить понад 42 000 обертів за хвилину, що робить його другим з найшвидших відомих пульсарів — ядер наднових з колосальною щільністю та періодичними випромінюваннями в оптичному, рентгенівсьому та гамма-діапазонах спектру. PSR J0952-0607, класифікований як мілісекундний пульсар, має масу приблизно 1,4 маси Сонця та розташований на відстані 3200-5700 світлових років від нас у сузір’ї Секстант. Навколо пульсара рухається зірка-компаньйон, маса якої наразі складає не більше 20 мас Юпітера. В процесі еволюції цієї системи матерія перетікала із зірки-компаньйона на пульсар, збільшуючи його швидкість обертання та інтенсивність випромінювання, після чого він почав випаровувати зірку-компаньйона. Через схожість з поведінкою одного із видів павуків такі системи називають „чорними вдовами”. Згідно з теорією, максимальна швидкість обертання пульсара зі збереженням його стабільності становить 72 000 обертів за хвилину. Швидкість обертання найшвидшого з відомих вченим пульсара PSR J1748-2446ad становить 43 000 обертів за хвилину.
08.11.2017Відкриття бору на Марсі дає вченим нові відомості про можливе існування життя на поверхні планети в минулому. Оскільки борати можуть відігравати важливу роль при побудові РНК, виявлення бору на поверхні підвищує шанси того що життя одного разу могло зародитися на цій планеті, заявив Патрік Гасда, дослідник з Лос-Аламоської національної лабораторії в США. За його словами, борати представляють собою єдиний можливий місток, що зв’язує прості органічні молекули з РНК, а присутність бору вказує на можливість таких реакцій за наявності органіки. Ключовим складовим елементом рибонуклеїнової кислоти є цукор під назвою рибоза. Цукри є досить нестабільним класом сполук, що швидко розкладаються у водних розчинах, тому для стабілізації рибози потрібна присутність іншого елемента. Цю функцію успішно виконує бор, який в формі водорозчинних боратів стабілізує рибозу на достатньо тривалий для формування РНК період. Бор, виявлений на Марсі за допомогою камери ChemCam ровера Curiosity, входить до складу мінералів сульфату кальцію, які знаходяться всередині стародавнього кратера Гейл, що вказує на присутність бору в ґрунтових водах планети мільярди років тому. Згідно з оцінками, ці води мали температуру від 0 °C до 60 °C і нейтральний/слаболужний pH.
08.11.2017Американські астрономи показали що два супутника Урана — Крессида і Дездемона — зіткнуться один з одним приблизно через 1 млн років. Наразі їхні орбіти віддалені одна від одної всього на 900 км. Такі висновки вчені зробили, ґрунтуючись на оцінці маси і щільності (близько 0,86 г/см3) Крессиди та моделюванні її руху впродовж кількох мільйонів років. Не виключено що Крессида і Дездемона могли стикатися одна з одною або з іншими небесними тілами у минулому, на що вказують дві дифузні пилові хмари поблизу супутників, відкритих в січні 1986 року на знімках зі станції Voyager 2. Ці супутники мають неправильну форму та в поперечнику не перевищують 90 км. Про можливість зіткнення Крессиди і Дездемони вперше стало відомо у 1997 році. Також повинні зіткнутися Купідон і Белінда. Фахівці вважають що кільцева система Урана сформувалася внаслідок безлічі зіткнень його супутників.
08.11.2017Японські астрофізики зареєстрували випромінювання від нового кандидата в середню чорну діру Чумацького Шляху, яка в 100 000 разів важча за Сонце і розташовується в хмарі молекулярного газу CO-0.40-0.22 на відстані 60 парсек від центру Чумацького Шляху. За допомогою обсерваторії Atacama Large Millimeter Array (ALMA) фахівці зареєстрували випромінювання на частотах 265,9 ГГц та 230,5 ГГц, а комп’ютерне моделювання показало що динаміка газу в CO-0.40-0.22 пояснюється присутністю в хмарі чорної діри середньої маси — об’єкта, що займає проміжну позицію між гравітаційними об’єктами зоряних мас і надмасивними чорними дірами.
08.11.2017Вчені Гарвардського університету та Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики з’ясували що червоні карлики виробляють недостатньо ультрафіолетового світла для можливості виникнення життя на їхніх подібних до Землі планетах. Відомо що ультрафіолетове випромінювання необхідне для утворення рибонуклеїнових кислот (РНК), які беруть участь в передачі генетичної інформації від ДНК до синтезуючих білок рибосом. Відповідно до гіпотези РНК-світу ці кислоти були попередниками клітин і могли самокопіюватись, одночасно будучи першими в світі ферментами. Вчені виявили що УФ-випромінювання, яке генерується в системах червоних карликів M-класу, в 100-1000 разів менше ніж було на Землі до появи перших клітин, тому життя на екзопланетах навколо таких зірок швидше за все не могло з’явитися.
08.11.2017Американські фізики запропонували нову теорію формування первинних чорних дір. Вони припустили що первинні чорні діри виникли через долі секунди після Великого Вибуху, а їх взаємодія з нейтронними зірками призвела до синтезу важких елементів, зокрема золота, срібла, платини і урану; також первинні чорні діри стали джерелами у формуванні надмасивних чорних дір масами від 100 000 мас Сонця у центрах великих галактик. На це вказує відсутність нейтронних зірок в центрах галактик. Вчені планують провести комп’ютерне моделювання, що відтворює синтез важких елементів в результаті взаємодії первинної чорної діри і нейтронної зірки.
08.11.2017Японські та французькі вчені пояснили механізм виникнення місяцетрусів — аналогів землетрусів на Місяці. Фахівці проаналізували 131 зареєстрований у 1969-1977 роках сейсмографами місії Apollo місяцетрус та дійшли висновку що їх причиною є приливна взаємодія Місяця із Землею, яка породжує морські припливи і відливи на нашій планеті. Геофізики показали що джерела коливань періодичністю приблизно раз на місяць розташовані на глибині 800-1200 км, а їхня магнітуда не перевищує 2 балів. Також у дослідженні вчені змогли об’єднати показання двох сейсмографів, які окремо реєстрували низькочастотні та високочастотні коливання, таким чином встановивши точну причину місяцетрусів та виявили що температура мантії супутника нижче ніж вважалося раніше.
08.11.2017Група астрономів на чолі з директором Національної обсерваторії Кітт-Пік у США Лорі Алленом за допомогою Dark Energy Camera, встановленої на 4 м телескопі Blanco Межамериканської обсерваторії Серро-Тололо в Чилі, провела аналіз розподілу навколоземних об’єктів та оцінила кількість небесних тіл, схожих за розмірами на Челябінський метеорит. За їх даними, на орбіті навколо Землі знаходиться приблизно 3,5 млн астероїдів розмірами понад 10 м. Приблизно 90% цієї кількості міститься в діапазоні від 10 м до 20 м, що відповідає розмірам Челябінського метеорита — 17 м, який при падінні спричинив вибух потужністю 10 атомних бомб над Хіросімою. Раніше ж вважалося що об’єктів такого розміру значно більше. Дослідники припускають що велика частота падіння об’єктів цього розміру на Землю пов’язана з тим що вони є представниками хмари уламків більш великого тіла, в результаті чого ймовірність їхнього попадання на нашу планету збільшується в порівнянні з одиночними метеоритами.
31.10.2017Вчені місії Gaia визначили терміни настання астероїдно-кометного колапсу на Землі, коли в гравітаційні межі Сонячної системи увійде червоний карлик Gliese 710. Згідно з розрахунками, приблизно через 1,3 млн років Gliese 710 розташовуватиметься на відстані близько 16 000 а. о., що еквівалентно відстані до хмари Оорта з астероїдами, кометами і планетоїдами. З іншого боку, ця відстань в кілька разів менша радіуса сфери Хілла, що визначає межі Сонячної системи. Наближення Gliese 710 до Сонця призведе до гравітаційного збурення орбіт небесних тіл у хмарі Оорта, частина з яких почне мігрувати вглиб Сонячної системи де розташовується Земля. Такі висновки вчені зробили, представивши другу редакцію каталога Gaia з інформацією про положення і переміщення понад 500 млн зірок Чумацького Шляху.
31.10.2017Попередній аналіз отриманих в ході останніх прольотів Cassini між атмосферою Сатурна і його кільцями даних показав що вік кілець складає приблизно 100 млн років. Визначивши масу кілець за даними зі станції, вчені припустили що кільця є результатом розпаду одного або кількох супутників Сатурна, що були зруйновані близько 100 млн років тому. Раніше ж фахівці вважали що вік кілець Сатурна близько 4,5 млрд років.
< >