Іо

Іо — супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Її діаметр складає 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Супутник був названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Має особливо бурхливу вулканічну активність. Іо була відкрита Галілео Галілеєм у 1610 році за допомогою його ж першого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом „Піонер-11”, який пролетів повз Юпітер в грудні 1974 року.

За даними непрямих досліджень, поверхня супутника представлена породами, що на 55-60% складаються з сірки (в Сонячній системі це, імовірно, найбагатші поклади сірки, які доступні з поверхні небесного тіла), на 30% — зневодненим астраханітом, на 15% — сульфатом заліза, гематитом (модель Ф. Фанале і Д. Неша). Надра супутника містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів, на поверхні — скиди, ескарпи.

Іо вирізняється розвиненим вулканізмом, найбільшим у всій Сонячній системі.

Одночасно на поверхні супутника зафіксовано виверження десяти вулканів. Конфігурація вулканічного поля швидко змінюється — за 4 місяці між польотами „Вояджера-1” і „Вояджера-2” встигли потухнути одні вулкани і з’явитися інші. Рельєф Іо теж швидко змінюється — повністю за декілька сотень років. Найбільші виверження вулканів виносять речовину зі швидкістю 1 км/с на висоту близько 300 км. Жерла багатьох вулканів мають гігантські розміри.

Подібно до земних вулканів, вулкани Іо викидають сірку і діоксид сірки, лавові потоки — це розплавлені гірські породи зі значним вмістом сполук сірки.

Джерелом енергії для вулканічної діяльності, імовірно, є приливні сили, викликані дуже сильним гравітаційним впливом з боку Юпітера, а також його супутників — Європи і Ганімеда. Гравітаційні впливи викликають коливання поверхні Іо на 100 м по вертикалі.