Архів новин

30.10.2017Російські дослідники разом з колегами із Канади вивчили вплив польотів в космос на білковий склад крові, провівши аналіз концентрації 125 білків в плазмі крові 18 російських космонавтів у зразках, взятих за місяць до польоту, після повернення з космосу та через тиждень реабілітації. Вони виявлили що організм людини реагує на невагомість як на хворобу на молекулярному рівні, а імунна система включає різноманітні захисні механізми. При польоті процесам адаптації до нових умов піддаються всі типи клітин, органів і тканин людини. У своїй роботі вчені вдалися до кількісної протеоміки, визначаючи як наявність самого білка, так і його кількість. В подальшому вони збираються використовувати точковий метод для пошуку специфічних білків які впливають на організм в умовах невагомості, що передбачає здачу крові прямо на орбіті.
30.10.2017Космічний телескоп NASA James Webb використовуватиме свої можливості в інфрачервоному діапазоні для вивчення супутника Юпітера Європи і супутника Сатурна Енцелада, які раніше досліджувались орбітальними апаратами NASA Galileo та Cassini. Особливу цікавість для вчених становлять струмені водяної пари і органічних речовин, що вириваються з-під поверхонь Енцелада і Європи. Місії Cassini-Huygens, Galileo і космічний телескоп Hubble раніше дозволили з’ясувати що ці струмені виникають внаслідок геологічних процесів, які нагрівають підповерхневі океани. Вчені планують використовувати інструмент near-infrared camera (NIRCam) космічного телескопа James Webb для отримання високоякісних знімків Європи щоб виявити гарячі області на її поверхні, спричинені активними геологічними процесами. Потім вчені використають near-infrared spectrograph (NIRSpec) і mid-infrared instrument (MIRI) телескопа для спектроскопічного аналізу складу струменів. Видимий розмір Енцелада буде вдесятеро меншим в порівнянні з Європою, проте телескоп все ж зможе проаналізувати молекулярний склад струменів Енцелада і дозволить зробити ґрунтовний аналіз особливостей його поверхні.
30.10.2017Лабораторія прикладної фізики Університету Джона Хопкінса у США висунула пропозицію для NASA щодо дослідження потенційно населених місць на поверхні супутника Сатурна Титана за допомогою оснащеного науковими інструментами здвоєного квадрокоптера на радіоізотопному генераторі. Апарат в рамках місії Dragonfly зможе здійснювати численні перельоти в щільній атмосфері супутника, яка на 95% складається з азоту і на 4% — з метану, для дослідження поверхні за допомогою мас-спектрометра, який дозволить встановити хімічний склад речовини поверхні та атмосфери супутника, гамма-спектрометра, що здатний аналізувати хімічний склад речовини в приповерхневому шарі, метеорологічні і геофізичні датчики, набір камер для отримання інформації про геологічну і фізичну природу поверхні Титана та пошуків можливих зон посадки апарату.
30.10.2017Американські астрономи за допомогою космічного телескопа Kepler виявили перших кандидатів в екзокомети поблизу зірок KIC 3542116 та KIC 11084727, що віддалені від Сонця приблизно на 800 світлових років. Зазвичай при проходженні планети по диску зірки графік зміни її яскравості має симетричний вигляд, проте в даному випадку залежність була асиметричною, що вказує на наявність хмар газу і пилу від кометних хвостів.
30.10.2017Канадські та американські вчені виявили ознаки можливої наявності життя на стародавньому Марсі. На думку вчених, на існування в минулому придатних умов для життя вказує виявлений Curiosity підвищений вміст цинку і германію в деяких районах червоної планети, наприклад їхня концентрація поблизу кратера Гейла у 10-100 разів перевищує аналогічні показники для решти марсіанської поверхні. Це свідчить про високу гідротермальну активність, що існувала на планеті. Кратер Гейла діаметром більше 150 км і віком 3,5 млрд років вкритий безліччю осадових порід, що зазнали ерозії, а найбільш глибокі частини кратера в давнину були заповнені водою. У центрі кратера розташовується гора Шарп (Еоліда) висотою близько 5,5 км. Екстремальні гідротермальні джерела на Землі, також багаті цинком і германієм, служать життєвим середовищем для примітивних мікроорганізмів. Вчені припускають що аналогічні істоти могли жити на Марсі в минулому і не виключають можливості виявлення слідів їхньої життєдіяльності.
30.10.2017Астрономи з Чилі та Німеччини за допомогою інтерферометра Very Large Telescope отримали зображення Антареса — віддаленого від Землі на 555 світлових років та більшого за Сонце в 883 рази червоного надгіганта в сузір’ї Скорпіона. Це дозволило виявити скупчення газу, що переміщуються зі швидкістю 20 км/с та огортають зірку шаром товщиною 0,7 її радіуса. Подібні структури були виявлені і у Бетельгейзе — червоного надгіганта в сузір’ї Оріона. Антарес настільки великий, що перебуваючи на місці Сонця він би сягнув орбіти Марса.
30.10.2017Колумбійські вчені пояснили зміни світимості розташованої на відстані 1480 світлових років від Землі зірки KIC 8462852 в сузір’ї Лебедя наявністю схожої на Сатурн екзопланети з кільцями на її орбіті. За розрахунками вчених, кільця такої планети розсіюють світло зірки, що спостерігається астрономами на Землі як зміни її яскравості, які залежать від положення кільцевої системи гіпотетичної екзопланети на диску світила. Вчені припускають що за масою планета схожа на Нептун, проте вона розташована вдесятеро ближче до своєї зірки ніж Земля до Сонця. Розрахунки вчених показують що KIC 8462852, яка за розмірами і масою перевершує Сонце в 1,5 рази, поглине кільця небесного тіла, а видимі зміни в яскравості зірки будуть помітними протягом декількох років після цього.
24.10.2017Астрономи на чолі з Олександром Шапіро з Інституту досліджень Сонячної системи суспільства Макса Планка у Німеччині запропонували модель, яка описує флуктуації яскравості Сонця лише за допомогою двох явищ: конвективних гарячих потоків плазми, що підіймаються з глибин зірки та утворюють зони підвищеної яскравості в місцях їх виходу на поверхню в порівнянні з більш холодними та тьмяними масами, які перебували на поверхні протягом тривалого часу, і магнітних полів на поверхні, які в період підвищеної магнітної активності поверхні зірки утворюють темні плями. Спільною дією цих двох чинників можна пояснити всі спостережувані на сьогодні зміни яскравості Сонця на всіх часових масштабах. Дослідження флуктуацій яскравості зірки може спростити пошуки екзопланет методом транзитної фотометрії.
24.10.2017Американська корпорація Lockheed Martin і NASA успішно провели ключові випробування багаторазового пілотованого корабля Orion, призначеного для відправки астронавтів до Місяця і Марса. В ході тестів була перевірена працездатність головних електронних систем корабля, зокрема бортові блок живлення і комп’ютер, а також встановлене на них програмне забезпечення. Всього було випробувано 55 компонентів, до яких протягом 2-3 місяців приєднають близько 400 кабелів. Orion складається з двох модулів: командного і сервісного. Перший спроектовано американською стороною, розробкою другого займається Європейське космічне агенство. За дизайном Orion нагадує апарати Mercury та Apollo, що використовувались США до 1970-х років, проте він більший і потужніший за них. Загальна маса Orion перевищує 20 т, висота вантажного модуля конусоподібної форми більше 3 м, діаметр основи — близько 5 м. Orion здатний брати на борт до 6 астронавтів, обсяг його житлового простору становить приблизно 9 м3. На створення корабля вже витрачено близько $ 14 млрд. Перший політ Orion відбувся 5 грудня 2014 року, при цьому корабель відійшов від Землі на відстань 5800 км і перетнув радіаційний пояс планети. Вдруге тестовий старт, також в безпілотному режимі, відбудеться у 2019 році, в ході якого апарат має облетіти Місяць. Запуск з екіпажем планується здійснити у 2021, а відправку людини до Марса — у 2030-х роках.
24.10.2017Вчені з Інституту океанографії імені Скріппса Каліфорнійського університету в Сан-Дієго у США на чолі з геохіміком Джеймсом Деєм вважають що в давнину Місяць глибоко в надрах був дуже сухим. Проаналізувавши склад рожевого місячного каменя, доставленого на Землю астронавтами місії Apollo в 1970-х роках, дослідники дійшли висновку що іржа на камені збагачена легкими ізотопами цинку. Це добре узгоджується з гіпотезою гарячого Місяця, на поверхні якого цинк знаходився в рідкому стані, збагачений важкими ізотопами, а в атмосфері був присутній у вигляді пари, збагаченій легкими ізотопами, які під час охолодження супутника сконденсувались на поверхні. Дослідження Дея суперечить нещодавньому дослідженню вчених з Браунівського університету в США, в якому доводиться що аналіз виявлених на поверхні Місяця покладів скла вказує на його „вологе” минуле. Сам Дей скептично відноситься до цих результатів і має намір незабаром вивчити ці поклади скла.
24.10.2017Вчені на чолі з Домініком Краусом з Центру ім. Гельмгольца Дрезден-Россендорфа у Німеччині відтворили умови, що підтримуються всередині крижаних гігантів Сонячної системи, та вперше спостерігали алмазний дощ. Під дією екстремально високого тиску водень і вуглець в надрах таких планет стискаються, формуючи тверді алмази, які повільно занурюються всередину планети. Перебіг цих процесів вже давно передбачався на глибині близько 8000 км під поверхнями Урана і Нептуна, однак успішні експериментальні результати після відтворення відповідних умов за допомогою генерації ударних хвиль в полістиролі з використанням потужного оптичного лазерного інструмента Matter in Extreme Conditions (MEC) Національної прискорювальної лабораторії SLAC Міністерства енергетики США отримані вперше. В ході експерименту вчені змогли побачити що майже кожен атом вуглецю з пластика увійшов до складу невеликих структур з кристалічною решіткою алмаза розміром кілька нанометрів. На Урані і Нептуні такі алмази будуть значно більшими і важитимуть кілька мільйонів карат. Протягом багатьох тисяч років вони занурюються в глибини крижаних гігантів і наразі, ймовірно, сформували товсті шари навколо ядер цих планет.
24.10.2017Французькі та американські геофізики допустили існування снігових буревіїв на Марсі. Згідно з дослідженням вчених, сніг утворюється після заходу Сонця з хмар на висоті 10-20 км. Після настання темряви температура всередині них знижується в середньму на 4 °C, в результаті чого атмосферні утворення опускаються вниз і змішуються з висхідними теплішими атмосферними потоками. Приблизно о 2 годині ночі за місцевим часом швидкість вітру на Марсі може досягати 10 м/с, при цьому потоки несуть із собою частинки водяного льоду. Замороженим часткам потрібно всього 5-10 хв щоб впасти на висоту 1-2 км. Саме така висока швидкість переміщення снігу може бути однією з причин швидкої втрати води атмосферою стародавнього Марса. Снігові бурі можуть становити небезпеку для посадки космічних апаратів на поверхню планети. Вперше сліди снігу на Марсі були виявлені місією Phoenix у 2008 році.
24.10.2017Завідуючий відділенням астрономії Гарвардського університету Абрахам Лоеб і його колега Манасві Лінгам з США оцінили терміни виникнення руйнівного для людської цивілізації суперспалаху на Сонці. За оцінками вчених, суперспалахи, в результаті яких Сонце викидає в навколишній простір порядку 1034 ерг, відбуваються з періодичністю в 2000 років. Востаннє аналогічне явище відбулося в 775 році, отже його повторення очікується приблизно через 750 років. Дослідники вважають що ризик від спалахів недооцінений і людство може стати свідком їх настання, що приведе до руйнівних економічних і технологічних втрат. За нижню межу, що відповідає за мінімальну шкоду для екосистеми Землі, проте призводить до значних втрат для створеної людиною інфраструктури, вчені взяли 2×1034 ерг, в той час як енергія сонячних суперспалахів може сягнути 6×1036 ерг. У 1859 році геомагнітна буря спричинила вихід з ладу телеграфних систем, а полярні сяйва спостерігалися навіть у приекваторіальних регіонах планети. Найбільшу небезпеку сонячні суперспалахи становлять для озонового шару, який захищає біосферу від ультрафіолетового випромінювання. Надлишкова радіація призводить до перегріву приповерхневих шарів атмосфери, пригнічення фотосинтезуючих організмів і деградації ДНК.
22.10.2017Міжнародна група астрономів з’ясувала що блукаючий білий карлик LP 40-365 є залишком наднової типу Ia. Спалах від вибуху наднової відіграв роль гармати і ударними хвилями розігнав об’єкт до високої швидкості.
22.10.20173122 Флоренс, найбільший астероїд в рамках систематичних спостережень NASA за потенційно небезпечними навколопланетними об’єктами, що розпочалися наприкінці 1980-х років, наблизився до Землі 1 вересня на відстань 7 066 600 км, що складає 18 відстаней від Землі до Місяця. У діаметрі астероїд сягає 4,9 км та володіє двома супутниками діаметром 100-300 м, що обертаються навколо астероїда з періодами близько 8 та 22-27 год відповідно. Раніше об’єкт зближувався із Землею у 1890 році, але був виявлений лише у 1981, причому супутники були виявлені лише під час нещодавнього наближення за допомогою радіоспостереження в обсерваторії Аресібо.
22.10.2017Група вчених з Університету Джона Хопкінса в США після аналізу даних з орбітального апарату Mars Odyssey виявила велику кількість води у вигляді льоду під поверхнею Марса поблизу екватора. Оскільки Mars Odyssey знаходиться на висоті близько 4000 км над поверхнею червоної планети, він не може безпосередньо визначити кількість води в ґрунті, проте він реєструє нейтрони, утворені внаслідок зіткнення космічних променів з воднем, який входить до складу води. Це дозволило виявити лід у полярних областях Марса ще в 2002 році, при цьому вважалося що на екваторі він би швидко випарувався. Однак після реконструкції карти залягання води на основі даних апарату за допомогою нових статистичних методів з’ясувалося що лід також знаходиться в більш теплих областях планети. Вчені пояснюють це нахилом вісі обертання Марса під іншим кутом кілька мільйонів років тому, в результаті чого на екваторі накопичилася велика кількість льоду.
22.10.2017Астрофізик Френк Дрейк, відомий завдяки запропонованому ним рівнянню Дрейка для оцінки числа високорозвинених цивілізацій у Всесвіті, вважає карти на станціях Voyager загрозою людству. Саме Дрейк запропонував використовувати відстані між Сонцем і пульсарами для складання карти з місцем розташування нашого світила. За словами науковця, у 1970-і роки вчені не знали наскільки багато схожих на Землю планет міститься в Чумацькому Шляху, проте вірогідність що станції Voyager будуть помічені інопланетянами він вважає вкрай малою, оскільки апарати не націлені на найближчі зірки. Станція Voyager 1 була запущена 5 вересня 1977 року і, пролетівши повз Юпітер і Сатурн, наразі віддалилася на відстань близько 21 млрд км від Землі, а через 40 000 років після припинення функціонування вона пройде на відстані 1,6 світлового року від зірки Gliese 445 у сузір’ї Жирафа. Станція Voyager 2 стартувала 20 серпня 1977 року і, минувши Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, вже віддалилася на 17 млрд км від нашої планети. Через 40 000 років апарат пролетить повз зірку Ross 248 на відстані 1,7 світлового року.
22.10.2017Астрономи вперше в найдрібніших подробицях спостерігали вибух віддаленої на 55 млн світлових років наднової типу Ia (білого карлика) SN 2017cbv в галактиці NGC 5643 з подальшим бомбардуванням прилеглої зірки-компаньйона радіусом в 20 радіусів Сонця викинутим в результаті вибуху матеріалом. Внаслідок цього катаклізму виникло характерне блакитне світіння, особливо інтенсивне в ультрафіолеті.
22.10.2017Група вчених NASA під керівництвом Адама Бюргасса з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, США, виявила що планетна система TRAPPIST-1, яка складається з 7 планет розміром із Землю і віддалена на 40 світлових років, старша за Сонячну систему. Згідно з оцінками дослідників, що ґрунтуються на аналізі швидкості орбітального руху зірки навколо центру Чумацького Шляху (старі зірки рухаються швидше), хімічного складу атмосфери зірки та частоти виникнення спалахів на її поверхні, вік надхолодної карликової зірки TRAPPIST-1 становить від 5,4 до 9,8 млрд років, в той час як вік Сонячної системи складає 4,5 млрд років. При цьому усі 7 планет системи TRAPPIST-1 знаходяться в приливному захопленні по відношенню до зірки, що спричиняє відсутність зміни дня і ночі на їх поверхні, а 3 з них знаходяться в населеній зоні.
22.10.201712 жовтня астероїд 2012 TC4 пройшов повз Землю на відстані 50 151 км, що у 8 разів ближче за відстань до Місяця. Розмір астероїда оцінюється в 13-29 м. В результаті взаємодії з планетою орбітальний період астероїда з 1,67 року збільшився до 2,06 року.
< >