Ерида

Ерида (2003 UB313, 136 199 у каталозі малих планет) — транснептуновий об’єкт, плутоїд, друга за розміром після Плутона, наймасивніша та найвіддаленіша від Сонця карликова планета Сонячної системи діаметром 2330 км і масою 1,67×10²² кг. Один оберт навколо власної вісі карликова планета здійснює за 25,9 годин. Навколо Сонця Ерида обертається на середній відстані 68 а. о. (10 млрд км), проте її орбіта дуже витягнута — ексцентриситет дорівнює 0,43, через що Ерида може наближатися до Сонця на відстань 38,46 а. о. (5,75 млрд км) та віддалятися на 97,63 а. о. (14,61 млрд км), роблячи один оберт за 561 рік. В перигелії Ерида знаходиться ближче до Сонця ніж Плутон в афелії, проте на відміну від останнього вона не потрапляє всередину орбіти Нептуна. Кут між орбітою Ериди та площиною екліптики складає 43,82°; за ним та ексцентриситетом Ерида значно перевершує Плутон та інші класичні об’єкти поясу Койпера, через що деякі астрономи відносять Ериду до об’єктів розсіяного диска або навіть відокремлених транснептунових об’єктів.

Подібно до Плутона та Тритона, спектроскопічні спостереження 25 січня 2005 року показали присутність на поверхні Ериди метанового снігу, проте Ерида відрізняється більш сірим кольором, в той час як Плутон та Тритон червонуваті, що пояснюється наявністю етанового та етиленового льоду. Також в снігу на поверхні Ериди містяться домішки азотного льоду. У жовтні 2011 року були опубліковані результати досліджень, згідно з якими тонкий шар замерзлих газів на поверхні Ериди може сублімуватись при підвищенні температури у перигелії, утворюючи тимчасову атмосферу. Атмосфера у Ериди може з’явитися в середині XXII століття.

Ериду було відкрито 21 жовтня 2003 року групою американських астрономів — Майклом Брауном, Чедвіком Трухільйо і Девідом Рабіновіцем, які до цього вже встигли прославитися виявленням таких великих об’єктів як Квавар і Седна. Першовідкривачі, що заявили про своє відкриття 29 липня 2005 року, а згодом й NASA оголосили цей об’єкт десятою планетою Сонячної системи. Через невизначеність у класифікації об’єкта процедуру його найменування відклали до зібрання Міжнародного астрономічного союзу 24 серпня 2006 року, на якому зрештою було затверджене нове визначення планети, за яким Ерида не є планетою. 7 вересня 2006 року Ериду включили у каталог малих планет.

Назву Ерида для 2003 UB313 було затверджено Міжнародним астрономічним союзом 13 вересня 2006 року. Довгий час Ерида вважалася значно більшою за Плутон, а за даними станом на 2010 рік їхні розміри вважалися майже однаковими. Проте згідно даних, отриманих з автоматичної міжпланетної станції New Horizons у липні 2015 року, Плутон трохи більший за Ериду. За архівними знімками орбіту Ериди було відстежено аж до 1954 року.

Незважаючи на надзвичайно високе альбедо 0,86, яке поступається лише Енцеладу, через надзвичайно велику відстань Ериду неможливо безпосередньо спостерігати через любительський телескоп, хоча за сприятливих умов її можливо зняти через хороший любительський телескоп з апертурою 250-300 мм.