|
|
Архів новин10.07.2017 Через поступове сповільнення добового обертання Землі, спричиненого приливною взаємодією з Місяцем, за 100 млн років рік на Землі складатиме близько 358 днів. Супутник нашої планети притягує океани, що передають імпульс суші. Водночас океани притягують Місяць, прискорюючи його рух по орбіті, внаслідок чого він переходить на більш високу орбіту, поступово віддаляючись від планети. Цей процес продовжуватиметься допоки обертання системи Земля — Місяць повністю не синхронізується як це вже відбулося у системі Плутон — Харон, де Харон завжди обернений одним боком до Плутона та є нерухомим у його небі і навпаки. На відміну від Плутона, який лише у 8 разів важчий за свого супутника, маса Землі у 81 раз перевищує масу Місяця, тому процес розгортання до себе одним боком Землі Місяцем іще не завершений. Місяць віддаляється від Землі на 4 см/рік, а сонячна доба на планеті стає довшою на 1,7 мс кожні сто років. 10.07.2017 Планетологи з Франції, Німеччини, Італії та США дійшли висновку що зовнішня оболонка Церери складається з суміші силікатів і водяного льоду товщиною кілька кілометрів. Найбільше замерзлої води знаходиться на полюсах карликової планети. Фахівці відзначають що наявність підповерхневого льоду пояснює багато геологічних особливостей Церери та дає підстави припускати наявність великих запасів води в надрах інших великих астероїдів. 10.07.2017 Астероїд 2014-JO25 розміром 650 м у поперечнику, що пройшов 19 квітня на досить близькій відстані в 1,8 млн км повз Землю, продовжує рухатись в напрямку Юпітера і середньої частини Сонячної системи. До цього 2014-JO25 підходив до Землі приблизно 400 років тому, а наступне зближення очікується не раніше ніж через 2600 років. Відомо що відбивна здатність поверхні цього астероїда вдвічі перевищує відбивну здатність поверхні Місяця. 10.07.2017 Шведські та польські астрономи описали формування хмари Оорта — найвіддаленішої від світила частини Сонячної системи. Вчені провели комп’ютерне моделювання, в якому формування хмари Оорта почалося за часів належності Сонця до зоряного скупчення сумарною масою у 10 000 мас нашого світила. Фахівці відстежили еволюцію хмари Оорта з 3000 кометами за період в декілька сотень мільйонів років, впродовж яких Сонце взаємодіяло з 20 найближчими зірками. Всього вчені провели близько тисячі симуляцій, які враховують різні параметри орбіт небесних тіл хмари Оорта. Найбільші шанси на збереження виявилися у хмари, великі півосі орбіт комет якої не перевищували 3000 а. о. В іншому випадку структура на околицях Сонячної системи до теперішнього часу збереглася б лише частково. 10.07.2017 Франція та Японія мають намір взяти зразки з поверхні Фобоса і доставити їх на Землю. В рамках проекту Martian Moons Exploration передбачається запуск у 2024 році космічного апарату до найбільшого і найближчого до Марса супутника. Аналіз складу речовини цього супутника дозволить визначити його походження — чи був Фобос захоплений гравітацією Марса астероїдом або ж він сформований з матерії червоної планети. Також посадка на поверхню Фобоса дасть гарний майданчик для спостережень Марса з відстані менш ніж 6000 км. 10.07.2017 NASA, імовірно, відкладе дві перші місії космічного корабля Orion, призначеного для досліджень глибокого космосу, у тому числі відправки астронавтів на Марс. У складеному за підсумками дев’ятимісячного аудиту звіті, представленому Управлінням головного інспектора NASA, йдеться як про технічні, так і про фінансові труднощі з якими зіткнувся цей проект. Зокрема у документі описуються затримки, пов’язані з розробкою службового модуля Orion, яку здійснює Європейське космічне агенство, та технічні ризики, пов’язані зі змінами конструкції теплового екрану капсули. У звіті також йдеться про затримки, пов’язані з розробкою програмного забезпечення для ракети SLS, корабля Orion, а також наземних систем, якою займається Космічний центр Кеннеді, розташований у штаті Флорида, США. Загальна вартість розробки ракети SLS, капсули Orion і наземних систем повинна досягти $ 23 млрд до кінця 2018 фіскального року. 10.07.2017 Отримані дані із зонда „Кассіні” та телескопа „Хаббл” свідчать про можливість існування умов для зародження життя на супутнику Сатурна Енцеладі. Науковий керівник директорату NASA Томас Цурбухен заявив що дослідження на даний час вже досить близькі до знаходження місця з рядом умов, які можуть скласти населене середовище. Такі висновки були зроблені після виявлення на Енцеладі водню, який в теорії є елементом для хімічного джерела енергії, що дозволяє життю зародитися. Наприклад, для життя мікробів на Землі в гідротермальних околицях водень є головним джерелом енергії. Водночас астробіолог NASA Рокко Манічеллі заявив про можливе існування в підповерхневому океані супутника біолюмінісцентних організмів. Фахівець вважає що на Енцеладі можуть жити тихоходки, що вирізняються високою живучістю і здатні існувати як в гарячих джерелах, так і під льодом. За словами Манічеллі, енергія від гідротермальних джерел супутника перетворюється у світіння. 10.07.2017 Планетологи з США показали що близько 3 млрд років тому у Місяця було власне магнітне поле. Ним супутник Землі володів близько мільярда років після свого утворення, а за своєю силою його можна було порівняти з магнітним полем планети. Існування магнітного поля Місяця, як і у випадку Землі, було зумовлене динамо-ефектом: у центрі супутника знаходилося розплавлене залізонікелеве ядро з домішками вуглецю і сірки, кристалізація якого супроводжувалася виділенням тепла, що призводило до потоків розігрітої речовини в надрах супутника і появи у нього магнітного поля. По мірі того як ядро поступово охолоджувалось — магнітне поле зникло. Відомо що в даний час у Сонячній системі магнітосферою володіють Меркурій, Земля, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Ганімед. 10.07.2017 За допомогою телескопа в Атакамі вчені виявили великий об’єкт за орбітою Плутона. За попередніми даними, астероїд 2014 UZ224 робить один оберт навколо Сонця за 1100 років на відстані приблизно у 92 а. о. від нього, при цьому світло від Землі досягає його через більш ніж 12 годин. Розміри об’єкта складають 2/3 розмірів Церери, він має достатню масу щоб набути сферичної форми, а отже є претендентом на статус карликової планети. 10.07.2017 Команда дослідників на чолі з Радославом Поліським з обсерваторії Варшавського університету у Польщі представила результати спостережень гравітаційного мікролінзування MOA-2012-BLG-006L, які вказують на те що крім батьківської зірки у цій системі присутня гігантська планета або коричневий карлик. Згідно з дослідженням маса субзоряного компаньйона складає близько 8,4 мас Юпітера, в той час як маса зірки приблизно дорівнює масі Сонця. Співвідношення мас для цієї системи близько 0,01, а відстань між компонентами — 10,2 а. о. Хоча маса MOA-2012-BLG-006Lb навряд чи перевищує 10 мас Юпітера, дослідники не виключають що вона може виявитися у 13 разів більшою за масу найбільшої планети Сонячної системи, тобто коричневим карликом. 01.06.2017 Британські, американські та японські астрономи виявили на Юпітері Велику золоту пляму. Вона стала другим подібним утворенням в атмосфері планети після Великої червоної плями. Нова пляма сягає 24 тис км у довжину та 12 тис км в ширину, розташовуючись поблизу північного полюса Юпітера. Температура всередині плями приблизно на 200 °K нижча за температуру навколишньої термосфери і становить 700-1000 °K. 01.06.2017 Орбітальна станція MAVEN виявила в іоносфері Марса залізо, магній і натрій. Ці метали потрапляють в атмосферу Марса ззовні внаслідок згорання астероїдів. Через відсутність глобального магнітного поля метали в атмосфері Марса розподілені не шарами, як в газовій оболонці Землі, а сконцентровані поблизу регіонів з сильним магнітним полем. 01.06.2017 Французькі та американські вчені показали що сучасна літосфера Венери розтріскується і нагадує давню кору Землі. Фахівці в лабораторії відтворили умови, що характерні для надр Венери, зокрема створивши аналоги мантійних плюмів — висхідних від ядра до кори потоків гарячої мантії — в колоїдному розчині наночастинок. Дослідження показали що на Венері можуть бути присутні сліди тектонічної активності, зокрема субдукція фрагментів планетної кори. 01.06.2017 Вчені з Університету Юти і Смітсонівської астрофізичної обсерваторії у США знайшли можливе пояснення невеликих розмірів Марса у порівнянні з Венерою і Землею. Вчені вважають що виникненню великого небесного тіла в межах орбіти Марса завадив гравітаційний вплив Юпітера, в той час як Земля змогла сформуватися з планетозималей за мільйон років. 01.06.2017 За допомогою космічного телескопа Kepler астрономи виявили езопланету Kepler-1649b, що розташована на відстані 219 світлових років від нас, обертається навколо своєї зірки з періодом 9 діб та схожа на Венеру. Планета розмірами трохи більшими за розміри Землі рухається навколо зірки спектрального класу M по орбіті радіусом близько 1/5 радіусу Сонця, отримуючи в 2,3 рази більший потік енергії ніж той що отримує Земля від Сонця. Для порівняння, потік сонячної енергії, що досягає Венери, приблизно в 1,9 рази перевищує земне значення. 01.06.2017 Американські та іспанські вчені завдяки аналізу даних з Very Large Telescope, а також космічного апарату Herschel і станції Dawn виявили існування слабкої і непостійної атмосфери навколо Церери, що періодично з’являється і зникає в залежності від відстані карликової планети до Сонця. Під час наближення сонячне світло призводить до сублімації водяного льоду на поверхні Церери подібно кометам. Також на формування атмосфери впливає сонячна активність, в основному потоки високоенергетичних протонів. 31.05.2017 Астрономи з Інституту астрономії Макса Планка у Німеччині виявили атмосферу навколо невеликої суперземлі GJ 1132b масою в 1,6 рази та радіусом в 1,4 рази більшими за відповідні параметри Землі. Вчені використовували 2,2 м телескоп ESO / MPG у Чилі, зафіксувавши легкий спад яскравості під час проходження планети перед диском її червоного карлика та поглинання атмосферою GJ 1132b частини зоряного світла. При цьому дослідники з’ясували що атмосфера планети багата на воду і метан. 31.05.2017 Астрономи з обсерваторії Конкоя прийшли до висновку що внаслідок потужних викидів плазми на зірці системи TRAPPIST-1 її планети можуть виявитися непридатними для життя. За 80 діб спостережень за зіркою дослідники зафіксували 42 спалахи високоенергетичного випромінювання, інтервал між якими в середньому становив всього 28 годин. На думку вчених місцеві геомагнітні бурі в сотні або тисячі разів сильніші за ті що відбувалися на Землі, включаючи Сонячний Супершторм 1859 року, під час якого по всьому світу спостерігалися яскраві полярні сяйва та відмовили телеграфні системи Європи і Північної Америки. Фахівці вважають що для стабілізації атмосфери планет TRAPPIST-1 після таких викидів має пройти близько 30 тис років за умови сили магнітного поля екзопланет у десятки і сотні Гаусс, в той час як для Землі цей показник складає всього 0,5 Гаусс. 31.05.2017 Команда доктора Уеза Фрейзера з Університету Куїнс в Кінгстоні, Канада, змогла з’ясувати що міграція Нептуна з орбіти радіусом 20 а. о. на його поточну орбіту радіусом 30 а. о. відбувалася досить повільно і плавно. Такі висновки були зроблені завдяки спостереженням за об’єктами поясу Койпера, що перебувають у складі подвійних систем та вирізняються від більшості червонуватих об’єктів поясу незвичайним блакитним кольором. Вважалося що ці об’єкти сформувалися глибоко всередині поясу Койпера, проте дослідники довели що вони могли сформуватися набагато ближче до Сонця, а потім під впливом Юпітера мігрували на теперішні орбіти. При цьому такі подвійні системи поясу Койпера могли зберегтися разом лише за умови поступового зміщення Нептуна на його поточну позицію. 22.05.2017 Група дослідників за допомогою Very Large Telescope у Чилі та спектрографа X-SHOOTER показала що троянські астероїди на орбіті Марса в основному складаються з мінералу олівіну та, ймовірно, є осколками зруйнованої багато років тому міні-планети. Олівін зазвичай формується всередині досить масивних космічнх тіл під дією високих тисків. Марсіанські троянці мають досить компактне розташування в точці L5 позаду Марса і налічують лише 9 астероїдів. |
